П'єса не про дизентерію прочитана мною вчора. Вона виявилася дещо цікавішою за п'єсу про зрадників (я заснула два рази, зате надовго), але писати про неї не те щоб було що. Ну син Генріха IV (того, що скинув короля в попередній п'єсі) вирішив — точнее, йому нарадили, — що Салічне право не діє у Франції, і він має право на французький престол, вони з дофіном і королем Франції трохи потролили один одного через послів (за відсутності соцмереж), потім Генріх V пішов до Франції, переміг і одружився з донькою Карла VI Катериною. Карл VI називався Божевільним, що Генріха не зупинило.
Про нього я пам'ятаю, але не впевнена, що він, на відміну від багатьох божевільних, усвідомлював, що хворий, і коли відчував наближення нападу, то повідомляв придворних, і його носили (чи то возили?) палацом під музику, бо це трохи допомагало. Цим він заслужив мою симпатію, коли я перекладала нескінченний документальний серіал про історію Франції. Але, можливо, я його з кимось плутаю. Перевіряти не буду, бо шкода буде викидати з поста цю історію :)
А тепер треба вирішити, яке з сьогоднішніх робочих завдань вимагає найбільш свіжої голови (вичитка роману, переклад трампа, переклад реаліті). Насправді всі, але що тут вдієш, яка є голова, такою і робитиму. Графік відключень досі невідомий, бо лише з першого відключення можна дізнатися, який ми сьогодні покемон, тобто яка група. Вчора в нас група змінилася прям протягом одного дня.