Iniciar sesión Registro
Anuncios
Tu espacio publicitario
Reserva este slot exclusivo para el periodo elegido.
Comprar publicidad →
Logotipo de la comunidad de telegram - Рита читає, а Ада перекладає
Añadido 06 dic. 2025 🌐 UK

Рита читає, а Ада перекладає

@adaleyent
Número de suscriptores: 716
Fotos: 1,450
Videos: 9
Enlaces: 199
Descripción:
Рита і Ада це я в двох особах :) Коли є час - читаю, коли немає - перекладаю кіно і нещодавно почала перекладати книжки. А взагалі я Марина, живу в селі з кішками Марусею та Орисею і павуком Петром. Ось тут трохи докладніше: https://t.me/adaleyent/1725
Fuente

Рита читає, а Ада перекладає | Хто б мені сказав років 40 тому, коли мій тато прокидався о п'ятій ран...

Logotipo de la comunidad de telegram - Рита читає, а Ада перекладає Рита читає, а Ада перекладає @adaleyent
228 Vistas/Alcance 2026-10-18 03:15 Mensaje №2745
Хто б мені сказав років 40 тому, коли мій тато прокидався о п'ятій ранку і починав шумно вмиватися, вдягатися і готувати сніданок, а я ховалася під подушку в надії доспати, що колись я в неділю лежатиму з телефоном в очікуванні хоча б пів на шосту, щоб можна було ввімкнути світло і піти варити каву, не викликаючи в сусідів підозри, що я тут помираю і чекаю на швидку.

Але про книжки. Я вчора дослухала "Вітри війни", а оскільки була на кухні й щось там варила, слухаючи їх через колонку, то Audible одразу запустив мені другу частину, War and Remembrance (Війна і пам'ять), і хто я така, щоб заперечувати. Перша частина — 40 годин від передвоєнних часів до Перл-Гарбора, друга — 55, від ПГ до Хірошіми.

Після перечитання першої частини я думаю, що, мабуть, не скоро в нас її перекладуть. Так, це прекрасна книжка, сага, ні — САГА, про родину на тлі війни, охоплені практично всі ключові події — і тут якраз і є проблема, бо, звісно, без СРСР там не обійшлося, і головний герой якийсь час проводить в Москві у своїх службових справах. Він і в Берліні проводить час, і набагато більше (на початку книжки його призначають туди військовим аташе), і з Гітлером ручкається, і глорифікації росії там, звісно, нема — все чітко розписано і про пакт М-Р, і про непідготовленість до війни, коротше, про все, про що ми (я) дізналися здебільшого з журналу "Огонек" в кінці 80-х (а книжка, здається, 1971 року, як і я). Але ж стількох людей тригерне просто саме слово Москва, ну і все ж таки СРСР там союзник, і є, так би мовити, "хороші совітські" — хоча не уточнюється, хто там росіянин, хто українець або білорус, але чесно скажу, навіть мене іноді муляло.

Отже, перша частина закінчилася, всі ще живі, хоча дехто не на зв'язку, перелам у війні в принципі вже відбувся, історія обережно зітхнула з полегшенням. Але друга книжка набагато похмуріша, бо там більше про Голокост, і я пам'ятаю, як ковтала сльози в маршрутці, слухаючи певні місця, хоча здавалося б — мені було в 23 році про що поплакати, окрім вигаданих людей.

У мене книжка (паперова) в іншому виданні, з іншою обкладинкою, але мені подобається ця.