Гінді вона не вивчила. Але вийшла за нього.

#дочитала "Джейн Ейр". Як цей роман жив у моїх спогадах після останнього перечитування років, мабуть, в 20? Щось типу Джейн Остін, але трохи нудніше. Що виявилося?
Виявилося, що це практично роман про попаданку з часів розвиненого фемінізма у добу Регентства (так, дія роману, написаного в ранньовікторіанський період, відбувається на 30-40 років раніше, про що я теж забула). Тобто це якраз період дії всіх романів Остін, чисто для орієнтиру. Капелюшок на обкладинці історично правильний :)

Джейн намагається вписатися у суспільство в рамках доцільного, але коли її дістають — зривається і дає відкоша або тікає. Вона пречудово бачить усі червоні прапорці в мудаках, магнітом для яких є, і абсолютно свідомо обирає з них того, який їй подобається найбільше. І маніпулює ним як хоче, роблячи більш-менш придатним для спільного життя. При цьому її дуже мало хвилює думка й обмеження суспільства. Хвилюють власні моральні принципи, як у неї трохи забагато на мій смак, і в результаті вона мало не їде з одним з мудаків колонізувати Індію й проповідувати там християнство, але таки не їде.

Остін я все одно люблю більше, хоча в її романах почуваюся трохи слоном у фарфоровій крамниці, який шокував би всіх дуже чемних і витончених героїнь, якби дійсно туди потрапив, і навіть не зрозумів би, що робить не так.

Переклад Маріанни Кіяновської мені дуже сподобався, він легко читається і в цілому добре стилізований під відповідний період, хоча подекуди трапляються прикрі анахронізми, як на мене.
Шрифт, знову-таки як на мене, нормальний, великий :)

Далі буде (якщо встигну) трохи про "Історію кохання", яку я теж дочитала, і апдейт про Вітри війни.