Що я вчора на #читала.

Джен Ейр: містер Рочестер поводиться токсично як не знаю хто. Я пам'ятаю, що він фліртує з панною як-її, щоб чи то відлякати Джейн, чи то себе, але цілком очевидно, що він отримує від цього неабияке задоволення. У сцені з ворожкою червоних прапорів — як на урочистому зібранні на честь 60-річчя революції. Згадала, що хотіла перечитати ДЕ, зокрема, для того, щоб потім нарешті прочитати Wide Sargasso Sea - ретелінг 1966 року з погляду дружини. Мабуть, таки прочитаю.

Три мушкетери: все іде за планом (не за планом героїв), Бекінгема вбили. Цікаво, що хоча я начебто вчилася на істфаку, переклала багатосерійний документальний фільм з історії Франції з французької на англійську (не питайте; французьку я не знаю, але переклад був чесний) і потім ще багато окремих документалок — версія Дюма тримається в мене в голові як прибита, а правдиву треба згадувати з муками. Констанцію сьогодні ввечері отруять, якщо я не засну раніше.

Вітри війни: нецікава Медлін, яка живе в Нью-Йорку і працює на радіо, знайшла бойфренда-комуніста. Опис автора: він завжди вдягався в коричневе, включно зі шкарпетками й краваткою, та й погляд на життя у нього був досить коричневий (не в сенсі нацистський, а в сенсі лайна). Поки я застеляла ліжко під аудіокнигу, комуніст розповідав гостям, що росія правильно напала на Фінляндію, бо Фінляндія, звісно, сама її спровокувала, нацькована капіталістами, та й взагалі вона була "герцогством" у складі російської імперії, і тому це не агресія, а відновлення історичного статус-кво. А про воєнні успіхі фінів газети все брешуть: що ви думаєте, у руських нема лиж і маскхалатів, хахаха.
Це мене збадьорило незгірше за деякі пости в Тредсі, тому берусь за роботу, хоча ніч була не дуже. Вичитую першу 1/5 нонфіка. Він, до речі, теж неабияк бадьорить, наступного року (ттт) побачите, чим саме.

На фото злочинна Орися, яка вчора розкрутила іграшку з котячою м'ятою і нализалася, після чого реагувала на мої докори зафіксованим тут виразом обличчя.