Вся хата в списках того, що треба зробити й взяти з собою (я тривожний подорожній), в ноутбуку купа початих перекладів, один з яких треба закінчити до від'їзду, а решту взяти з собою (відійшла, дописала в список: файли на Гугл Диск, на пошту собі, в ТГ в збережені), на плиті варення, яке варю в мамин спосіб — до кипіння, 5 хв, дати вичахнути, повторити, доки не набридне (Марусія унюхала малину й застрибнула на стіл, де зазвичай ставлю її улюблені оладки з малиною — оладок не знайдено, Марусія зависла), але дещо я таки завершила і викреслила зі списку, ура. Наприклад, правки до Толкіна. Це було чудово, цікаво і корисно. Читаю збірку оповідань Ширлі Джексон — здається, єдиний пункт, де збіглися наші смаки зі Стівеном Кінгом. Його я дуже люблю читати, але те, що читає він, на 80 % для мене нецікаво або бісить :) Тільки от я забула, які в неї сумні оповідання. Ну що ж тепер, дочитаю. Завтра останній спокійний день в селі (ну відносно, ну і ттт), потім справи в Києві, а потім ту-ту. Прислали з фіолетових апартаментів, які я забронювала в містечку, де живе дитина, фіолетовий гайд по апартаменту і містечку. Фіолетовим по фіолетовому. Прочитати не змогла, але це дуже мило. Пішла далі трукрайм фігачити, тільки він і заспокоює.