Саме цього я і чекала - і якщо ви ще плануєте читати цю книгу, точно зверніть увагу: перші ~100 сторінок треба просто “пережити”Об’єктивно, саме після них історія починає оживати - з’являються події, рух і відчуття, що сюжет нарешті розкручуєтьсяАвторка, як на мене, дуже любить повільні початки: вона довго будує атмосферу, знайомить із персонажами, занурює в їхній світ і внутрішні стани. І вже потім поступово запускає діюУ цій частині вже є саме “притирання” між героями - і це вийшло несподівано терапевтично. Про те, ким ми є, як себе подаємо, чи справді потрібна ця постійна “досконалість у всьому”. Це подано дуже тонкоБуло і кумедно, і місцями дуже життєво - особливо взаємодія дорослої самостійної жінки з підліткою, їхні реакції, конфлікти й поступове розуміння одна одноїІ, звісно, поява ще одного героя додала історії драйву. Він такий… дуже “грін-флешний”, харизматичний і трохи небезпечнийПопереду - фінал. І саме він зараз викликає найбільше очікувань: чи зможе авторка втримати той рівень, який поступово вибудувався в другій частині, і не зіпсувати загальне враження