Зачитана✨

До речі, книга виявилася дуже класною! Десь після 20-ї сторінки мені вже стало справді цікаво, а далі сюжет затягує все більше 👀 І ось вам цікавий факт про моє читання: після четвертого розділу я повернулася на самий початок і ще раз перечитала перші три. Бо тільки в такому порядку мені нарешті стало зрозуміло, що взагалі відбувається, якою є мотивація персонажів і куди рухається сюжет 😅Не знаю, із чим це пов’язано, але, здається, це вперше в мене такий випадок, коли після кількох розділів довелося повертатися назад. Тож ось вам мій маленький читацький лайфхак: якщо нічого не зрозуміло — читаємо далі, а потім повертаємося на початок 😂Загалом тут дуже відчувається вайб академії. Трішки нагадує Гоґвортс: навчання, легенди, давні історії та правила цього світу. Хоча магії тут фактично немає - студенти вивчають співіснування вампірів і людейАле світоустрій справді цікавий. Тут є свої заповіти, легенди й історії, які пояснюють, як усе працює. Наприклад, вампіри не можуть пити кров будь-якої людини - існують обрані сім’ї, представники яких можуть ставати "донорами"Такого вампірського світу я ще не зустрічала, тому читати дуже цікаво 🧛‍♀️А що зараз читаєте ви? 📚

🦋 Відгук на "Не. Чіпай мене" 🦋Я брала цю книгу взагалі без жодних очікувань.Просто хотілося чогось легкого, романтичного, з красивою обкладинкою. І так, будемо чесними: на 100% я взяла її саме через обкладинку 😅Але вже з першого розділу зрозуміла: тут усе буде зовсім не так просто, як здаєтьсяЦе не просто мила романтична історія. Це глибока драма про травму, втечу від минулого, страх, самотність і спробу заново зібрати себе по шматочкахСейдж переїжджає до Невади, щоб втекти від свого відчима й того жахіття, яке сталося вдома. У неї немає майже нічого: ні грошей, ні квартири, ні людей поруч, які могли б підтримати її фізично тут і зараз. Єдина близька подруга далеко, а сама Сейдж живе буквально у фургоні й намагається якось почати життя спочаткуІ ось їй дивом вдається знайти роботу в бібліотеці. Здавалося б, ідеальне місце: тихо, спокійно, мінімум людей. Але виявляється, що працювати вона буде не сама, а з хлопцемІ це для неї величезний виклик, бо після пережитого Сейдж панічно боїться чоловіків"Групові роботи точно були винаходом диявола, інакше я не могла пояснити існування цього виду тортур" Мені дуже сподобалося, як авторка показала цей страх. Не різко і не штучно, типу "ой, він гарний, і все минуло". Ні. Сейдж справді бореться із собою, зі своїми реакціями, зі своїм минулим. Вона не стає сильною за одну сторінку. Вона просто потроху намагається жити даліІ це було дуже терапевтично 🩷 "Я б краще почитав книжку. Люди постійно хочуть із тобою говорити й очікують, що ти їх слухатимеш, навіть якщо тобі це зовсім не цікаво" Лука теж вийшов не просто "красивим хлопцем із татуюваннями". Він замкнутий, не дуже любить людей, але обожнює книги, має своїх близьких, за яких готовий стояти стіною, і поступово відкривається "Люди, яких я люблю, означають для мене все. Ще донедавна в усьому світі було лише четверо людей, які мали для мене значення. Я не планував, що до них додасться хтось іще. Але тепер твоє ім’я теж є в цьому списку, і через це я не можу не хвилюватися за тебе" Тут є дуже приємний slow burn. Без різких і нелогічних стрибків, без моментального "все, ми закохані". Усі події розвиваються поступово, обґрунтовано й дуже природно. І саме тому між героями справді віриш у напругу, довіру й маленькі кроки назустрічОкремо хочу сказати про стиль авторки. Мені дуже сподобалося, як вона тримає драму: наче боляче, але при цьому постійно цікаво, що буде далі. Я буквально ходила й думала про цю історію, бо вона зачепила мене з перших сторінокА фінал… ну це кліфгенгер. Мені продовження треба було ще на вчора 😭За вайбом це щось дуже схоже на "Захопити 13": студентське, драматичне, травматичне, але водночас ніжне й тепле. І так, тут уже є відсилки на наступні книги серії та майбутніх героїв, тому я однозначно читатиму все далі.Загалом - дуже рекомендуюЦе історія про те, як складно знову довіряти, коли світ уже одного разу зробив тобі боляче. І про те, що іноді поруч з’являються люди, які не рятують тебе замість тебе, але допомагають повірити, що ти можеш вибратисяЯкщо читали - розповідайте, як вам?І чи теж після фіналу одразу захотіли другу частину?Автор: Лаура КнайдлВидавництво: КСДСторінок: 464 Серія: перша з 5 книгОцінка: 10\10🌟 #Відгукнапрочитане | Зачитана

"Серійний вбивця по сусідству" - Емма КенніВау. Просто вау.Це мій перший трукрайм, який я дочитала від початку і до кінця, і тепер я офіційно розумію, чому цей жанр так затягує. Мені було неймовірно цікаво читати про самі справи, психологію злочинців, їхнє минуле, поведінку та те, як люди, здатні на страшні речі, можуть роками жити серед інших і здаватися цілком звичайнимиАле є одне велике "але"Мені не дуже сподобалась саме подача. На мій смак, авторка занадто "художнила" текст і занадто часто додавала власні оцінки та коментарі. Місцями було відчуття, ніби мені постійно тицяють в обличчя очевидне: що ці люди - небезпечні, що вони вбивці, що вони соціально не адаптовані. І через це стиль інколи вибивав мене з читанняТа якщо прибрати цей момент, сама книга - дуже класна. Історії, які зібрала Емма Кенні, справді чіпляють. Тут 15 кейсів, серед яких є і чоловіки, і жінки, і кожен із них змушує думати не лише про злочини, а й про те, що стояло за формуванням цих людейІ ось тут у мене був найбільший внутрішній конфлікт під час читання. Бо, з одного боку, мені було забагато авторської думки. А з іншого - саме вона інколи ставала тим гачком, який змушував зупинитися й подумати: а чому люди стають такими? Бо більшість злочинців не з’являються з порожнечі. Часто за цим стоять дитячі травми, насильство, байдужість, холод, відсутність безпеки й любові там, де вони мали б бутиЦе, звісно, не виправдовує їхні вчинки. Але допомагає краще зрозуміти, як формується людина, яка потім стає небезпечною для іншихМені дуже сподобалось, що книга не просто переказує факти, а намагається дивитися на ці історії через психологію. Не можу сказати, що це читання мене "заспокоювало", як я інколи чула про трукрайм, але воно точно дуже мене захопилоТепер я хочу ще більше трукрайму. Мені потрібні книги, подкасти, можливо документалки - усе, що ви можете порадити в цьому жанріОднозначно рекомендую "Серійного вбивцю по сусідству", особливо якщо вам цікава психологія злочинців і реальні кримінальні історіїДля мене це було сильне знайомство з жанром, навіть попри невеличкий мінус зі стилемАвтор: Емма КенніВидавництво: YakabooСторінок: 304 Серія: одиночнаОцінка: 9\10🌟 #Відгукнапрочитане | Зачитана

Цього року я буквально відкриваю для себе класику ✨Ми вчимося на невдачах, а не на успіхах! Почала з "Гордості і упередження", а тепер дійшла до "Дракули" - і, чесно, мені дуже сподобалося. Так, я трохи затягнула з відгуком, але точно хочу сказати: тепер я дійсно розумію, чому цей твір став класикою на десятки років"Дракула" - це роман про вампірів, який багато в чому визначив жанр. Історія починається з того, що молодий правник Джонатан Харкер вирушає до замку графа Дракули в Трансільванії, аби допомогти йому з придбанням нерухомості в Англії. Але дуже швидко стає зрозуміло: його господар - зовсім не звичайна людина, а небезпечна надприродна істота з власними моторошними планамиЄ причина, чому все так, як є Мені було справді цікаво читати й спостерігати за розвитком подій. Так, деякі моменти здавалися трохи затягнутими. Десь мені хотілося більшої динаміки, десь - щоб події рухалися швидше. Але водночас я постійно нагадувала собі, коли саме була написана ця книга, і розуміла: для свого часу це було справді вауІ навіть зараз, через стільки років, роман читається цікаво. Я багато чого для себе відкрила й особливо кайфонула від форми оповіді - листи, щоденникові записи, нотатки, документи. Мені дуже сподобалося, як через ці фрагменти поступово складається цілісна історія, як наростає напруга і як читач разом із героями починає розуміти, з чим вони насправді зіткнулисяЯ хочу, щоб ти вірив... щоб ти вірив у те, у що ти не можеш вірити Це однозначно лайк. Мені сподобалась і сама історія, і атмосфера, і те, як побудований сюжет. Тепер я ще більше хочу знайомитися з класикою, бо виявляється, вона може бути зовсім не нудною, а дуже навіть захопливоюІ окремо хочу сказати про оформлення від КСД - це любов. Дуже гарне видання: обкладинка, зріз, розділи, загальна атмосфера книги - усе виглядає настільки вдало, що читати було ще приємніше 🖤...світ сповнений добрими людьми, навіть якщо в ньому є монстри А ви читали "Дракулу"? Що ще з класичних творів порекомендуєте до прочитання?Автор: Брем СтокерВидавництво: КСДСторінок: 672 Серія: одиночнаОцінка: 9\10🌟 #Відгукнапрочитане | Зачитана

"У Марго фінансові проблеми" - книга, яка мене неймовірно вразилаДобрі чи погані - кожен долар був силою. Силою найняти адвоката. Силою контролювати власний час. Силою змінити свою зовнішність. Силою вимагати поваги. Силою бути тією, ким вона хотіла бути Найперше - подачею. Тут ніби поєднуються дві форми оповіді: з одного боку, історія розповідається від третьої особи, а з іншого - Марго постійно ніби говорить із нами напряму, розбиває четверту стіну, пояснює, уточнює, коментує певні моменти. Вона розповідає про ту Марго, якою була колись, і паралельно ніби показує, як сприймає це все вже заразІ мені дуже сподобався цей формат. Коли героїня не просто веде нас сюжетом, а ще й додає свої думки: як це було тоді, що вона розуміла, чого не розуміла, і як би подивилася на це тепер.Сама книга розповідає історію дуже молодої дівчини, яка мала стосунки зі своїм викладачем. Чи це було кохання? Чи ні? Тут уже кожен, мабуть, буде думати по-своєму. Але в якийсь момент Марго вагітніє й вирішує залишити дитинуУсі навколо кажуть їй, що буде важко. І буде справді важко. Але в той момент вона стикається з дуже болючою моральною дилемою: чи буде вона “хорошою людиною”, якщо зробить аборт? І саме через це вирішує залишити дитину, попри всі труднощі, які можуть чекати попередуМарго сама виросла з матір’ю-одиначкою. Її батько мав іншу сім’ю й був поруч дуже умовно. Але навіть це її не зупинило. Вона все одно вирішила народити дитину й спробувати впоратисяЯкби в неї була пристойна робота - секретаркою чи кимось таким, - їй було б значно легше знайти догляд за дитиною. Але вона працювала ночами, а це чомусь позбавляло її права на доступний догляд. У цьому не було жодного сенсу! Нічний догляд було б навіть легше організувати - усі немовлята просто спали б І от що мені дуже сподобалося: авторка майстерно вплітає у текст складні дилеми й філософські питання, але не перевантажує ними. Їх не забагато. Ти не встигаєш втомитися, бо вона ніби просто підводить тебе до певної теми - і ти вже сам сидиш після розділу й думаєш: а як? а що? а чому?Тут є і любовна лінія, і фінансові проблеми, і материнство, і самотність, і спроби вижити, коли ти молода, розгублена, втомлена, але все одно дуже хочеш впоратисяЦе дуже справжня проза про реальних людей. Не ідеальних. Зі своїми проблемами, помилками, страхами й тарганами в голові. Але саме через це вона така цікава й близькаЗдавалося неймовірним, що чоловіки справді так сильно хочуть сексу. І все ж хотіли. На цьому їхньому бажанні трималася ціла економіка. І на мить Марго усвідомила: її власний сексуальний потяг був мізерним у порівнянні з цим. Вона б ніколи не заплатила п’ятнадцять доларів лише за те, щоб подивитися на голого хлопця Мені дуже сподобалось. Я щиро не очікувала, що книга настільки мене зачепить, але вона зачепилаОднозначно рекомендую 📖✨Автор: Руфі ТорпВидавництво: ВСЛСторінок: 480Серія: одиночнаОцінка: 10/10🌟 #Відгукнапрочитане | Зачитана

Подивіться, яка книжкова краса днями до мене приїхала 🐈‍⬛✨"Випишемо вам кота" Ішіди Шьо - сучасна японська проза в жанрі зцілюючої літератури, і я чекала на цю книжку ще з минулої осеніБо якщо ви пам’ятаєте, видавництво тоді проводило опитування щодо обкладинки: було два варіанти, і я голосувала саме за цю. І тепер вона в мене в руках - і вона просто неймовірна 😭Все, що гарне, мені требаА ця книжечка прям дуже гарнаЩе й наліпки до неї надіслали - такі вайбові, ніжні, котячі, що я окремо сиділа й розглядала і їх 🐾За сюжетом десь у старій будівлі в кінці вузького кіотського провулка ховається "Клініка для душі Накаґьо". Вона з’являється лише тим, хто переживає складний період і справді потребує допомоги.А лікування там дуже незвичайне:пацієнтам виписують котів як лікиЛюди забирають кота додому на певний період - і поступово проходять шлях внутрішніх змін, зцілення, самопізнання та нової надіїДо речі, у Японії роман протягом багатьох тижнів тримався у топах продажів, за пів року розійшовся накладом у 70 000 примірників і потрапив до короткого списку Kyoto Book AwardЯ дуже полюбила попередні книжки від "Сафран", тому на цю покладаю великі надії 🐱Ну що, як вам така новинка?Взяли б собі кота за рецептом?

А ви уже бачили, що ВСЛ🌟 хоче нас пограбувати? Принесла вам нову порцію анонсів, і тут точно кожен знайде щось для себе:🌟Вісім гірРоман сучасного італійського письменника Паоло Коньєтті «Вісім гір» занурює читача в сувору природу італійських Альп, на тлі якої зароджується і розвивається дружба П’єтро і Бруно. Перший з них — єдиний син у родині, де батько захоплюється походами в гори і прагне передати свою пристрасть синові. Але гори в житті П’єтро присутні лише влітку, коли він приїжджає туди з міста, натомість Бруно живе в суворих умовах все своє життя, і часом П’єтро думає, що для батька Бруно був би кращим сином. Життєві дороги хлопців у юності розходяться, але після смерті батька П’єтро отримує несподівану спадщину — ділянку високо в горах, де давні друзі разом будують дім. І хай які життєві випробування чекають на обох, цей дім залишається для них місцем сили… 🌟Прилетіла ластівочкаУ грудні 1997 року в пансіонаті для літніх людей готуються до святкування Різдва. Старий Ніколас Лео чує мелодію «Щедрика» і… раптом мало не помирає від серцевого нападу. Чоловік на останній сповіді зізнається, що він — зовсім не той, за кого багато років себе видавав. Його розповідь переносить нас до Києва 1916 року, де відбувається прем’єра легендарного «Щедрика» Миколи Леонтовича. Під час війни та на тлі зламу епох переплітаються долі молодих музикантів, митців, студентів. Їх надихає музика, вона стає силою, яка здатна змінити життя, викликати ревнощі й збурити небезпечні пристрасті. 🌟Пляж«Пляж» Маріни Пересаґуа — напружений і провокативний роман, що досліджує темні зони людської психіки, межі тілесності й самотності. Пляж у творі постає не як простір відпочинку, а як символ прикордоння — між свободою і насильством, бажанням і страхом, видимим і прихованим.Авторка у притаманному їй різкому стилі розкриває внут­рішні конфлікти персонажів, їхню вразливість і спроби втекти від травм минулого. Твір порушує складні теми ідентичності, влади, сексуальності й відчуження, змушуючи читача зіткнутися з незручними питаннями і переглянути звичні уявлення про нормальність. 🌟П’ять зламаних клинківП'ятеро вигнанців із власними таємницями об'єднуються заради неможливого: вбити безсмертного короля-бога Джуна, чия влада тримається на несправедливості та страху. Але в цьому союзі немає довіри - лише брехня, зрада і смертельні секрети. Поки вони полюють на короля, справжній ворог може ховатися серед них. Нехай переможе найкращий брехун. 🌟Емма«Емма» — блискучий дебютний роман французького актора Жана Рено, відомого за ролями у фільмах «Леон», «Багряні ріки», «Історія кохання» та багатьох інших.Твір оповідає про небезпечну, проте захопливу пригоду молодої французької масажистки, яка, приїхавши працювати в Оманський Султанат, зустрічає там не тільки шалену пристрасть, а й несподівано стає однією з дійових осіб державної змови. Внаслідок цієї вимушеної авантюри Емма, що через загибель матері вже кілька років була занурена в глибокі рефлексії, виявляє в себе не лише дар цілительки, а й хист таємної агентки...  🌟Посеред ночіЛіто 1994 року, США, штат Нью-Джерсі. На задньому подвір’ї будинку, що стоїть на одному з найпрестижніших провулків усієї країни, двоє десятирічних друзів лишаються ночувати в наметі — це їхня традиція. Однак одного ранку тут прокинувся лише один хлопчик, Ітан, а другий, Біллі, безслідно зник.У цьому районі мешкають виключно заможні та успішні науковці, інженери, банкіри, що мають усе, чого хочуть. Невже це хтось із них прокрався вночі на подвір’я, розрізав намет і викрав беззахисного хлопчика? Але навіщо?Навіть через тридцять років справа не розкрита. За збігом обставин, улітку 2024 року в батьківський дім повертається Ітан. Невже йому нарешті вдасться розгадати найжахливішу загадку рідного району? Ну що, обрали щось для себе? Діліться в коментарях🌟

Просто не могла пройти повз цю історію від видавництва "Лобстер" 🦞Її вже читали дівчата й дуже радили, тож я вирішила теж взяти й спробувати. Мова про "Кволітіленд" - сатиричний антиутопічний роман, який безжально й дотепно висміює світ гіперспоживання, тотальної цифровізації та алгоритмічного контролюПодії відбуваються у країні з дуже промовистою назвою - Кволітіленд. Там усе нібито працює ідеально завдяки штучному інтелекту. І, чесно кажучи, звучить це не так уже й фантастично, а радше як наше можливе майбутнє вже невдовзі 🫠У цьому світі штучний інтелект сам знає, що вам потрібно. Навіть раніше, ніж ви самі це усвідомитеУ центрі сюжету - Пітер Безробітний, колишній терапевт машин. До речі, цікавий момент: прізвища в цій країні походять від професій батьків. І одного дня система надсилає Пітеру річ, яку він зовсім не хочеА прикол у тому, що в цьому світі покупки не обирають. Їх просто доставляють за рішенням алгоритму. І саме ця одна "помилка" стає початком великої цифрової кризи, яка відкриває глибокі тріщини в, здавалося б, ідеальній системіЗагалом звучить дуже цікаво: чорний гумор, гротеск, сатира, філософська критика сучасності й дуже впізнаваний вайб світу, де алгоритми вже трохи занадто багато про нас знаютьОсобливо мені, як фанатці штучного інтелекту, цікаво подивитися на інший, більш іронічний і критичний погляд на його розвиток.І окремо хочу відзначити оформлення всередині. У книзі багато чорних сторінок, і вони настільки класно оживляють видання, що хочеться просто гортати й роздивлятися 🖤Поки що очікування дуже високі. Подивимось, чи справдяться 👀А ви вже прочитали цю книгу? Чи можливо плануєте?

#1_день_1_факт_про_книги | День 5 🍬📖Чули колись про “цукрове читання”? Це такий сленговий термін для ситуації, коли ми ніби читаємо текст, але насправді швидко “ковтаємо” його очима - без глибокого занурення, деталей і повного осмисленняТобто не читаємо кожне слово, а вихоплюємо головне:✨ ключові фрази✨ знайомі слова✨ діалоги✨ емоційні сцени✨ фінальні речення абзаців✨ те, що здається важливим саме заразЯк це працює?Мозок намагається зекономити сили й час, тому не завжди обробляє весь текст однаково уважно. Особливо коли ми втомлені, читаємо дуже швидко або хочемо швидше дізнатися, “що там далі”Іноді це корисно - наприклад, коли треба швидко зрозуміти суть текстуАле під час художнього читання через це можна легко пропустити натяки, деталі, атмосферу або навіть важливі моменти сюжетуЯ зловила себе на тому, що іноді так читаю описи 😅 особливо якщо дуже хочу дістатися до діалогів або екшенуА ви як читаєте?Читаєте кожне слово? Пропускаєте описи?Читаєте по діагоналі? Чи теж іноді ловите себе на “цукровому читанні”? 🍬

Відгук на "Індіґо Рідж" 🌄🔎Книга, на яку я взагалі не ставила ставки, але яка в результаті дуже мене вразила"Може, інші й сумнівалися в мені, але я не збиралася сумніватися в собі. Принаймні не надто сильно" Її обрали учасниці мого книжкового клубу, а я, чесно кажучи, спочатку планувала її оминути. Але більшість проголосувала саме за неї, тож мені довелося познайомитися з цією історією. І знаєте що? Добре, що довелосяБо "Індіґо Рідж" виявилася дуже вдалим міксом любовної історії, маленького містечка, сімейних драм і детективної лініїУ центрі сюжету - Вінслоу Ковінгтон, молода шефиня поліції, яка переїжджає до містечка Квінсі й одразу стикається з упередженим ставленням. Бо її дідусь - мер, і багатьом простіше повірити, що посада дісталася їй "по знайомству", ніж визнати, що вона справді компетентна"За відсутності чіткої мети служіння іншим може стати величним призначенням" А ще є Гріффін Іден - старший син найвпливовішої родини міста. Знаєте ці маленькі американські містечка, де одна сім’я володіє майже всім: кав’ярнями, ресторанами, готелями, землею і, здається, самим повітрям? От тут саме така історія"Не сприймай свій розум як належне, Гріффіне. І своє серце також. Це твої дари. І ніхто не гарантує, що вони залишаться з тобою назавжди" Їхнє знайомство починається з випадкової ночі, яку обоє планували забути. Вона думала, що він турист. Він думав, що вона туристка. Вони не мали зустрітися знову, але доля, звісно, мала інші плани.І поки між Вінслоу та Гріффіном поступово розгортається любовна лінія, у містечку знаходять тіло дівчини. Усі навколо намагаються переконати Вінслоу, що це очевидна справа, але її інтуїція підказує: щось тут не такСаме детективна складова стала для мене величезним плюсом цієї книги. Тут я сиділа й підозрювала всіх по черзі: це він? Ні, напевно, не він. А може, отой? А може, все ще складніше?І мені дуже сподобалося, що авторка не пішла шляхом клішованої сварки наприкінці книги. Замість штучної драми між героями вона дала напругу через розслідування, і це зробило фінал набагато сильнішим та приємнішим для читання"Не думаю, що зміг би відмовитися від тебе, навіть якби спробував.— Навіть коли ми сваримось?— Особливо коли ми сваримось." У книзі є сімейні драми, травми минулого, втрата батьків, нічні жахіття, упередженість маленького містечка, сильна героїня, чоловік із дуже впливової родини й поступове зближення, яке читається легко та захопливоМені дуже сподобалося, як тут поєднали романтику й детектив. Це повноцінна книга з інтригою, атмосферою і героями, за якими цікаво спостерігатиОднозначно рекомендуюІ дуже чекаю наступні книги авторки, бо це вже друга її історія, яку я читаю, і вони максимально різні, але обидві дуже цікаві 🖤Автор: Девні ПерріВидавництво: BOOKCHEFСторінок: 320Серія: серія з 6 книгОцінка: 9,5/10🌟 BOOKCHEF | Зачитана