Костопільська громада зустріне полеглого захисника Олександра ПилипакуУ понеділок, 18 травня, Костопільська громада прощатиметься з полеглим воїном Олександром Пилипакою.Олександр Пилипака народився 25 березня 1979 року в Костополі. Навчався у школі №5, отримав фах слюсаря-ремонтника у місцевому будівельно-технологічному коледжі (на той час – професійному училищі) і продовжив здобувати освіту в технологічному коледжі Українського державного лісотехнічного університету у Львові. Пройшов строкову службу, деякий час працював на колишньому ДБК, у службі охорони «Явір», а також на виробництві пам’ятників та на будівництвах. На службу чоловіка мобілізували у вересні 2024 року. Два місяці тривало навчання на військовому полігоні, після чого його зарахували стрільцем стрілецького батальйону, і його підрозділ вирушив на Донеччину. 6 листопада того ж року на першому бойовому виході солдат Олександр Пилипака зник безвісти. «Мені батько не сказав, що у нього бойовий вихід. Через декілька днів я дізналася, що він зник безвісти на бойовому завданні, з офіційного сповіщення. Зареєструвалася на усіх ресурсах для пошуку зниклих безвісти, та жодної інформації про батька не було. У травні цього року мені зателефонували з Хмельницького й повідомили про збіг ДНК-профілю. Батька визнано загиблим», - розповіла донька військовослужбовця Єлизавета Пилипака.18 травня:▪️11:00 – жалобний кортеж з тілом загиблого заїде в Костопіль і рухатиметься вулицями Рівненська-Богдана Хмельницького-Стуса▪️12:30 - літія в домівці (вул.Стуса, 52)▪️13:00 – чин похорону в соборі Петра і Павла.Після завершення процесія вирушить пішою ходою на майдан Т.Г.Шевченка, де відбудеться прощання з полеглим захисником.Поховають Олександра Пилипаку на «Новому» цвинтарі в Костополі.Вічна пам’ять.
У Костополі запровадять платне паркуванняЗ 18 травня у місті почне діяти система платного паркування на окремих вулицях. Її впроваджують для впорядкування паркування, покращення безпеки руху та зменшення хаотичного зайняття паркомісць у центральній частині міста.Платні паркомайданчики облаштували на:▫️вул. Руданського▫️вул. Грушевського (від перехрестя з вул. Коперніка до перехрестя з вул. Руданського)▫️вул. Героїв УкраїниПлатні паркомісця позначені синьою лінією розмітки на проїзній частині. Вартість паркування становитиме 30 грн за годину. Платний режим діятиме з понеділка по п’ятницю з 08:00 до 20:00. Після зупинки автомобіля водії матимуть 10 хвилин безкоштовного часу для короткої зупинки або здійснення оплати.Оплатити паркування можна буде через термінали EasyPay та City24, через додаток UNIP або за QR-кодом на інформаційних табло. Згодом буде можливість оплатити у додатку Приват24.Контроль за оплатою здійснюватимуть інспектори муніципальної варти за допомогою електронної системи перевірки. Паркувальників на майданчиках не буде.
Маму загиблого героя Галину Шаварську нагороджено Хрестом громадянських заслуг Напередодні Дня матері Галині Шаварській, мамі загиблого героя Андрія Шаварського, вручено нагрудний знак народної пошани «Хрест громадянських заслуг «Героям без зброї»» від 3-ої окремої танкової бригади. «Хрест громадянських заслуг «Героям без зброї»» — це знак народної пошани, заснований у 2023 році для відзначення цивільних громадян, які своєю працею забезпечують надійний тил та наближають перемогу. Від 14-го окремого розвідувального батальйону, в якому служив Андрій Шаварський, Галина Шаварська та матері інших захисників отримали подяки за невтомну волонтерську працю.«Галина Василівна – найстарша серед нас, і вона невтомно працює: регулярно організовує та закриває збори, відгукується на потреби військовослужбовців з передової, через центр волонтерів «Воля» та настоятеля Петро-Павлівського храму отця Володимира передає посилки на передову. Вона розшукує за кордоном знайомих та друзів і з їхньою допомогою закриває збори на дрони, зарядні станції, ліки, ноші, медикаменти, провізію – усе, на що приходять запити. Галина Шаварська працює, не покладаючи рук, своєю волонтерською допомогою піклується про воїнів і нас стимулює працювати», - каже голова ГО «Родин героїв Костопільщини «Ангели на щиті»»Леся Павловська.
«14-ий розвідувальний батальйон, в якому служив мій, став для мене рідним. Ми постійно перебуваємо на зв’язку, допомагаю, чим можу, і побратими Андрія вдячні за це. Молитва, пожертва та добрі справи — це найкращий спосіб перетворити біль втрати на дієву любов та світлу пам'ятьпро загиблих», - каже Галина Шаварська.
Костопільська громада попрощається з Романом СагайдаковськимУ середу, 29 квітня, Костопільська громада знову прощатиметься зі своїм захисником — 31-річним Романом Сагайдаковським.Роман народився і проживав у Костополі. Закінчив школу №6, працював на різних роботах.11 вересня 2023 року отримав повістку, пройшов медичну комісію та був направлений на військовий полігон. Після проходження базової підготовки його зарахували до 2 батальйону 40-ї окремої бригади морської піхоти.Служив на різних напрямках фронту, останнім часом у районі Чорнобаївки на Херсонщині. Поранень не мав, двічі на рік приїздив додому у відпустку, яку проводив у сім’ї сестри.У квітні Роман знову приїхав у відпустку та придбав власну квартиру. Прожив у ній лише один день.27 квітня військовослужбовець Роман Сагайдаковський помер від серцевого нападу у власній квартирі.«Роман завжди зупинявся у нас, адже в нього більше нікого не було: наші батьки померли, власної сім’ї він не мав. Напевне, найбільше він любив мою маленьку доньку, і вона його дуже любила. Того дня він сказав, що піде у свою квартиру. На мої дзвінки не відповідав, а потім телефон став поза зоною. Я занепокоїлася, бо Роман ніколи не ігнорував мої дзвінки. Ми поїхали на квартиру і виявили, що Рома помер. 29 квітня ми мали знову проводжати його на службу», — розповіла сестра військовослужбовця Марина.
У середу, 29 квітня:10:30 — літія вдома11:00 — чин похорону у Свято-Михайлівському соборі12:00 — загальноміське прощання на майдані Т. Г. ШевченкаПоховають Романа Сагайдаковського на «Новому» кладовищі у Костополі.🕯️Вічна пам'ять
Костопільська громада зустріне захисника Максима КондратюкаУ вівторок, 28 квітня, Костопільська громада прощатиметься з померлим захисником Максимом Кондратюком.Максим народився 19 вересня 1984 року в Костополі, тут жив і працював. Навчався у школі №6, закінчив Костопільський будівельно-технологічний коледж. Понад 10 років працював в «Укртелекомі». Паралельно закінчив комп’ютерну академію «ШАГ» у Рівному, працював також на фірмі, де займався прокладанням інтернет-мереж. До лав ЗСУ Максим приєднався у жовтні 2023 року, служив зв’язківцем у 68-й окремій єгерській бригаді, практично увесь час – на Покровському напрямку. «Мій чоловік допомагав побратимам з оточення виходити, і від ворожого дрона тікав. Був поранений, лікувався, проходив реабілітацію і знову повертався на службу. Двічі за ці роки приїздив додому у відпустку, в одну з них, у травні 2025-го, ми офіційно одружилися, до того близько 20 років прожили у цивільному шлюбі», - розповіла дружина Наталія.У квітні підрозділ Максима передислоковувався на нові позиції на Сумщині. Незадовго перед тим він два тижні був на позиції, Максим тоді вийшов з неї. Востаннє спілкувався з дружиною на Великдень, казав, що погано почувається. Наступного дня, 13 квітня, Максим Кондратюк, оператор відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами, помер на місці нової дислокації у селі Ворожба на Сумщині. У нашого захисника залишилися дружина, мама, сестри і брат.У вівторок, 28 квітня:▪️08:00 — траурний кортеж в’їде у Костопіль вулицями Рівненська — Шевченка▪️12:30 — літія в рідній домівці▪️13:00 — чин похорону в храмі Петра і ПавлаПісля завершення траурний кортеж пішою ходою вирушить до майдану Т.Г. Шевченка, де відбудеться громадське прощання.Поховають воїна на кладовищі «Нове» в Костополі.🕯️ Вічна пам’ять.
Костопільська громада зустріне полеглого захисника Валерія МироноваВалерій Миронов, який довгий час вважався зниклим безвісти на Курщині, повертається додому на щиті.Валерій Миронов народився 4 вересня 1970 року у Жалині на Костопільщині. Закінчив місцеву школу, здобув фах за кількома робітничими спеціальностями. Одружився, народилося двійко дітей. Удвох з дружиною їздили за кордон на заробітки, працювали на сільгоспроботах, потім на заводі у Польщі.З початком повномасштабного вторгнення чоловік наполіг на тому, що треба негайно повертатися з Польщі додому, адже там залишилася їхня донька, яку він не міг залишити саму. У перші дні березня 2022-го Валерій Миронов став до лав ЗСУ.«Мій чоловік сказав, що не буде ховатися чи уникати служби, інакше ворога ніхто не зупинить. І пішов», - розповіла дружина Оксана.
Чоловіка зарахували механіком-кулеметником взводу у 251-му окремому батальйоні. Служив на Чернігівщині, на Харківщині. Згодом Валерій Миронов став навідником відділення механізованого батальйону 21-ї окремої механізованої бригади.Улітку 2024-го приїздив у відпустку додому, допомагав зробити ремонт у будинку. Невдовзі після повернення з відпустки його підрозділ перекинули на Курщину.«Кожного разу перед заходом на позицію чоловік дзвонив, повідомляв, де він, ми спілкувалися. Востаннє він зателефонував уранці 21 грудня 2024 року, сказав, що за кілька годин має з побратимами заходити на позицію. Це був останній його дзвінок. 31 грудня нам принесли сповіщення, що солдат Валерій Миронов зник безвісти у Суджанському районі на Курщині», - розповіла також Оксана Миронова.
Згодом дружина розшукала двох побратимів, з якими Валерій виходив на позицію. Вони розповіли, що у ніч проти 22 грудня потрапили під ворожий вогонь, дістали поранення, але вижили і повернулися. Що сталося з Валерієм, побратими не бачили.«Я не вірила, не хотіла вірити, що Валерій загинув. Ми завжди були разом і все робили разом. Навіть коли слідча з Полтави зателефонувала й повідомила про збіг ДНК-профілю, я мала надію, що на упізнанні тіла виявиться, що це не він. Проте за ДНК, за всіма ознаками і навіть за речами, які були при ньому… Мені дуже важко це усвідомлювати, але це він, мій чоловік», - каже Оксана Миронова.
У нашого захисника залишилися дружина, двоє дітей, мама, сестра і брат, який також є військовослужбовцем. 17 квітня Костопільська громада проведе в останню путь загиблого захисника:07:50 — із центру села Жалин буде надано автобус для перевезення жителів на прощання у місті Костопіль.09:20 — траурний в’їзд похоронного кортежу вулицями Рівненська та С. Руданського.09:30 — загальноміське прощання на майдані Т. Г. Шевченка.Після завершення церемонії прощання кортеж вирушить до рідного села Жалин.12:00 — заупокійна літія в домівці.12:30 — чин похорону в місцевому храмі.Після завершення богослужіння процесія пішою ходою вирушить до місцевого кладовища, де відбудеться поховання Валерія Миронова.🕯️ Вічна пам’ять
Костопільська громада зустріне полеглого захисника Віталія БуткаКостопільська громада зустріне та віддасть останню шану своєму захиснику Віталію Бутку.Віталій Буток народився 8 січня 1978 року у селі Яполоть на Костопільщині. Закінчив місцеву школу і вступив до Костопільського будівельно-технологічного коледжу. Після завершення навчання повернувся у рідне село, де й мешкав усе своє життя. Працював на різних підприємствах з виробництва надмогильних пам’ятників. Одружився, у пари народилося троє дітей.У березні 2022 Віталія Бутка, який свого часу проходив строкову військову службу, мобілізували. Невдовзі у складі 115 окремої механізованої бригади Віталій вирушив на фронт. У червні 2022-го під Лисичанськом на Луганщині він отримав тяжке поранення в ногу. Довго лікувався та перебував на реабілітації, а навесні 2023-го знову повернувся на службу у 115-ту бригаду як обмежено придатний. Його підрозділ був на Полтавщині, потім на Донеччині. Згодом Віталій перейшов у роту забезпечення, працював на польовій кухні. У травні 2025 року його перекинули на Харківщину. «31 березня цього року мій чоловік написав, що він іде на бойове завдання, що зайшли з побратимом на позицію і у них все нормально. Після цього зв’язку не було. Я намагалася дізнатися у командира, що з Віталієм, він відповів, що з ним немає зв’язку», - розповіла дружина військовослужбовця Анна Буток.
8 квітня дружині принесли додому сповіщення про загибель Віталія Бутка в районі Новоплатонівки Ізюмського району на Харківщині. У нашого захисника залишилися дружина, троє дітей, брат і сестра.Завтра, 14 квітня, Костопільска громада попрощається із Віталієм Бутком08:20 — жалобний кортеж заїде в Костопіль і рухатиметься вулицями Рівненська – С. Руданського.08:30 — загальноміське прощання на майдані Т. Г. Шевченка.Після завершення прощання кортеж вирушить у рідне село Яполоть.12:30 — чин похорону в домівці загиблого.Після завершення церемонії пішою ходою Віталія Бутка проведуть до місцевого кладовища, де відбудеться поховання.🕯️ Вічна пам’ять.
Костопільська громада зустріне свого захисника Віталія РадзівілаУ середу, 8 квітня, Костопільська громада зустріне свого захисника Віталія Радзівіла.Віталій Радзівіл народився 21 серпня 1977 року в Костополі, навчався у школі №3. Закінчив Київський політехнічний інститут (нині - Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського). Після закінчення військової кафедри отримав військове звання «молодший лейтенант запасу». Згодом здобув другу вищу освіту у Рівненському інституті слов’янознавства.Довгий час Віталій працював на підприємстві «Свиспан Лімітед», став начальником цеху. У 2014-му його мобілізували, служив кілька років на військових полігонах. Після демобілізації повернувся на завод і був призначений начальником зміни.6 березня 2022 року Віталію Радзівілу зателефонували з військкомату, і він негайно прибув. Через тиждень, 13 березня, капітан Радзівіл у складі тільки-но створеної 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша виїхав з полігону на Донецький напрямок фронту. З часом зайняв посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту 68-ї бригади, у січні 2024-го отримав звання майора.У січні 2026 року, коли Віталій Радзівіл перебував у відпустці, у нього виявити тяжке незворотне захворювання. Відтоді постійно лікувався. 6 квітня військовослужбовець помер у Рівненській обласній клінічній лікарні.У нього залишилися дружина, дві доньки, батько та двоє братів.«Віталій був найкращим чоловіком, батьком, сином і братом, надійною опорою всієї нашої родини. Гірка, непоправна втрата для нас», - каже дружина Олена Радзівіл.У середу, 8 квітня:17:20 — жалобний кортеж заїде в Костопіль і рухатиметься вулицями Пилипа Орлика — Грушевського — Івана Дзюби.У четвер, 9 квітня, Костопільська громада попрощається і проведе в останню дорогу померлого захисника.▪️11:30 — літія у домівці (вул.Івана Дзюби, 4 (колишня вул.Короленка)▪️12:00 — чин похорону у соборі Петра і Павла.Після завершення траурний кортеж пішою ходою вирушить до майдану Т.Г.Шевченка, де відбудеться громадське прощання з військовослужбовцем.Поховають Віталія Радзівіла на кладовищі «Нове» в Костополі.🕯️Вічна пам'ять
Турнір з греко-римської боротьби «Надія-2026» присвятили пам’яті загиблих спортсменів громадиУ Костополі провели Всеукраїнський юнацький турнір з греко-римської боротьби «Надія-2026». Його присвятили пам’яті місцевих борців, які загинули, захищаючи Україну.Серед них — чемпіон України, майстер спорту України Віталій Ставський; кандидати в майстри спорту Андрій Примак, Михайло Лазуцький і Сергій Сівук; а також Назар Корнійчук, Сергій Сверщук. У змаганнях взяли участь 149 юних спортсменів із різних регіонів України. Борці виступали у вікових категоріях 2010–2011 та 2012–2013 років народження.Костопільські спортсмени показали гідний рівень підготовки та здобули перемоги. У категорії 2010–2011 р. н. перші місця вибороли Юрій Мисюк, Сергій Шлапак, Микола Демчук, Георгій Дулько та Андрій Атанасов. Серед борців 2012–2013 р. н. переможцем став Микола Котяй.Організувала турнір Федерація спортивної боротьби Костопільщини та Асоціація спортивної боротьби Рівненщини за підтримки спортивної школи та Костопільської міської ради.
У Малому Мидську поховали померлого ветерана війни Миколу ЯрмолюкаМикола Ярмолюк народився 28 лютого 1986 року у Малому Мидську на Костопільщині. Служити пішов у 2014 році, учасник АТО. Демобілізований у 2016-му, тоді ж отримав статус учасника бойових дій. Повернувся у рідне село, працював на різних роботах. На заробітках на Одещині одружився, у пари народилася донька, але згодом подружжя розлучилося.З початком повномасштабного вторгнення Миколу як учасника бойових дій знову призвали на службу, у березні 2022 року він у складі 110 окремої механізованої бригади в/ч 4007 виконував бойові завдання на Луганщині та Донеччині, пройшов пекло Авдіївки.19 травня 2022-го солдат Микола Ярмолюк отримав в Авдіївці важке поранення в стегно. Лікувався у лікарні ім. Мечнікова у Дніпрі, потім в Тернополі. Близько року нога була в апараті зовнішньої фіксації.У січні 2023-го рідні привезли Миколу додому у Малий Мидськ з умовою повернення наприкінці місяця на лікування, однак у лікарню його не повернули. Через стан здоров’я військовослужбовця демобілізували.Згодом небайдужі люди допомогли оформити Миколі пенсію по інвалідності, деякий час він лікувався у Костопільській лікарні. Після демонтажу апарату з ноги міг пересуватися на милицях.Нещодавно під час обміну військовополоненими повернувся з полону чоловік сестри Миколи Ярмолюка Олександр Крупеня. Зараз Олександр перебуває на реабілітації, односельці очікують його повернення додому.22 березня Миколу знову госпіталізували через внутрішню кровотечу. 27 березня його мали виписати додому, однак напередодні ввечері він раптово помер у лікарні.28 березня Миколу Ярмолюка відспівали у сільській церкві і поховали на місцевому цвинтарі.🕯️Вічна пам’ять нашому захиснику.
TGLIST.COM.UA
