ВоЛя

​​Дев’яності повертаються до Ради студентів ІМВМинулої п’ятниці були вибори, до яких був допущений лише один кандидат — Денис Ананьїн. У той час деякі особи з команди Дениса Богомаза викладали в мережу вирвані з контексту аудіо з моїм голосом, писали дописи без фактів, словом, робили напередодні виборів усе, щоб дискредитувати самостійного кандидата і мене разом із ним, називаючи ледь не всіх (добре, що без ректора) «моїми» людьми. Одразу після виборів Голови РС відбулися кадрові перестановки, і багато людей саме з команди пана Богомаза отримали посади, які, звісно ж, їм надав чинний в.о. Голови Данило Величко. До речі, це далеко не перше його незрозуміле рішення за останній час. Факт №1. Усунення Величка з посади Головуючого КСІ викликало в нього просто шквал емоцій. (примітка: КСІ — найвищий представницький орган, аналог ВРУ в ІМВ)Данило чотири рази намагався зірвати голосування, що цікаво — із якихось містичних причин. Перша невдача спіткала Величка одразу: загубився студак! Саме тому він вирішив пошукати цей документ у переписках із делегатами КСІ, яким під час засідання він погрожував і вимагав проголосувати за нього (доказів не буде, бо люди бояться, вважайте суб’єктивізмом).Однак не вийшло: доступ до гугл-диску РС із результатами голосування вдалося зберегти, й новим Головуючим став Владислав Корті.Факт №2. «Не з‘їм — то понадкушую» або «Нелегітимне КСІ» — це коли Голова в.о. Голови РС стверджує, що має право визначати інфоджерела КСІ, опираючись на пукнт з Положення про ОСС ІМВ. Тепер уявіть, що Прем‘єр-міністр України визначає офіційний ресурс ВР — звучить смішно, чи не так? У таких випадках потрібно звертатися до Положення про ОСС КНУ (п. 1.4.1 і п. 3.1.6), де така норма відсутня. До речі, протягом тривалого часу співпраці з Величком хоч я і вважав його гідним довіри (шкода, що дарма), але ніколи не помічав його тягу до українських приказок.