До іконографії слов'янських БогівМатеріальне зображення Божества є давнім явищем, адже такий виріб є зручним для спілкування з Священним. Тому ідол або ікона (в значенні двовимірного зображення) швидко стали центром культів. Не є винятком і слов'янське язичество. Важливою складовою відродження давньої релігії є повторення старих канонів зображення Богів, тому про се трошки і поговоримоГоловним об'єктом уваги в даному дописі є фібули, підвіски та інші культові речі із зображенням істоти з кінцівками у вигляді тварин, птахів чи плазунів. Прикраси з таким образом знаходять в багатьох культурах різних часів, тож се, вочевидь, інтернаціональний мотив. Але ми зупинимося лише на слов'янах. Найвідомішою симетричною прикрасою в слов'ян є пеньківська пальчата фібула (рис. 1). Зображення на двох кінцях різних істот може говорити про культ парних Богів або про одного двоголового Бога, який, вочевидь, господарює над тваринами, що замінюють йому рукиНеможливо тут не згадати ще два мотиви. Перший се зображення русалій на малюнках часів Русі (рис. 2). Тут, щоправда, панянка не має "живих" рук, проте варто зауважити на схожість стилю такого зображення та його часткову симетрію. Другий мотив найбільш живучий, адже зберігся у вишивці. Т.зв. "Берегиня". (рис. 3) Образ жінки з двома тваринами або птахами. В ролі своєрідного супроводу можуть виступати коні, півні або інші істоти, шо мають важливе значення в руському звичаїНаостанок можна згадати про казкових героїв, які мають парну кількість помічників на початку (наприклад кіт і пес або двоє мисливських псів). Можливо така описова характеристика натякає на божественний статус героя, який був забутий з часом. Можна згадати ще багато прикладів симетричної "ікони", зокрема зображення Світового Дерева. Але про се якось іншим разом.#теологія