Привіт!
#критика_наосліп
Щотижня публікуємо АНОНІМНО один твір від учасника спільноти і запрошуємо висловити свою думку. Правила читай за посиланням
Подати свій твір @yevg_yav
Коментуємо до п'ятниці

МАЛЕНЬКА КАЗОЧКА

Розкажу, як весняного теплого дня,
Коли березень сніг, мов зефірки, з'їдає,
Заблукало у лісі мале зайченя,
І, хоч плач, а дороги додому не знає.

Дивина та і годі, куди не поглянь,
Позникали сліди, не впізнати доріжки,
Дрібцював між ялинок курпелик Вухань,
Сів собі на пеньку, бо втомилися ніжки.

Стоголосо лунають пташині пісні,
І струмки-хохотунчики задзюркотіли,
Первоцвіти, немов намистинки дрібні,
За одну тільки ніч всю галявину вкрили.

Шарудіння та гомін, така метушня,
Прибирання, прання влаштували сьогодні,
Вже матуся шукає своє зайченя,
Бо лісами шниряють вовчиськи голодні.

Допомоги шукає пухнастик, дрижить,
Їжака попитав, білку, пташку, хмаринку,
Аж назустріч веселий промінчик біжить,
Зазираючи хутко у кожну шпаринку.

"Ну, загуба маленька, гайда, дожени!
Всі до свята готуються, часу не гають!
Подарунки чекають від пані Весни,
Сірі шубки новенькі зайці одягають!

І крокує Весна в черевичках м'яких,
Килимками зеленими землю вкриває,
Вітерцем шепотить до березок струнких,
Вишиває діброви, поля засіває!"

За промінчиком прудко зайчисько побіг,
Де сніги панували, трава розрослася,
Із горбочку скотивсь, кліпнуть оком не встиг,
Аж знайома хатинка нарешті знайшлася.

Чепурився до свята щасливий малюк,
Промінь Сонячним зайчиком сів на причилку,
Тільки стукає дятел одвічне "тук-тук",
Бо ні взимку, ні влітку не знає спочинку.