#критика_наосліпЩотижня публікуємо АНОНІМНО один твір від учасника спільноти і запрошуємо висловити свою думку. Правила читай за посиланням Подати свій твір @yevg_yav Коментуємо до четвергаМистецтво бути помітним. Зустрілися на папері Нуль із Знаком Оклику. Познайомилися, розговорилися.— У мене великі неприємності, — каже Нуль. — Я втратив свою паличку. Уявляєте становище: Нуль – і без палички.— Ах! — вигукнув Знак Оклику. — Це жахливо!— Мені дуже важко, — вів далі Нуль. — У мене така розумова робота… При моєму науковому й життєвому багажі без палички ніяк не обійтися.— Ох! — вигукнув Знак Оклику. — Це справді жахливо!— І як я з’явлюся в товаристві? Зі мною просто не рахуватимуться…— Ех! — вигукнув Знак Оклику і більше не знайшов, що вигукнути.— Ви мене розумієте, — сказав Нуль. — Ви перший, хто поставився до мене з таким щирим почуттям. І знаєте, що я подумав? Давайте працювати разом. У вас і паличка солідніша, ніж моя колишня, та й крапка є… про всяк випадок.— Ах! — зрадів Знак Оклику. — Це чудово!— Ми з вами прекрасно спрацюємося, — продовжував Нуль. — У мене  зміст, у вас почуття. Що може бути краще?— Ех! — ще більше зрадів Знак Оклику. — Це справді чудово!І вони стали працювати разом. Вийшла дивовижна пара, і тепер кожен, хто зустріне на папері Нуль зі Знаком Оклику, обов’язково вигукне:— О!І більше нічого не скаже.Звісно, якщо на папері більше нічого не написано.