#критика_наосліпПривіт, творчі та натхненні .За традицією ми завершуємо коментування анонімного тексту рубрики #критика_наосліпЦього разу авторка – мужня жінка, яка свідомо переживає наші реалії. Ось що каже про неї наша кураторка Марія Дружко @Druzhko_mariya Чомусь більшість людей вважає, що поезія – це обов’язково щось романтичне, ліричне, або навпаки, пристрасне, сповнене емоцій. Насправді, поезія неповторна і непередбачувана. Адже це не стільки фізичне явище, скільки психологічне. Тому кожен автор неповторний, незалежно від його віку, статі, внутрішньої зрілості. Якщо говорити про вірш опублікований цього разу у рамках рубрики #критика_наосліп розуміємо, що найвища його цінність не у витонченості, наповненості та звучанні. Цей вірш про життя, про війну та втрати. І такі поезії повинні звучати сьогодні у суспільстві, щоб ми з вами пам’ятали: життя має різні смаки та кольори.Дякуємо нашій поетці за участь! Уже цієї суботи виставимо новий текст. Подати свою роботу в рубрику можна, відправивши його в особисті @yevg_yav