КМВА (Київська міська військова адміністрація)

Студенти допомагають Києву фіксувати проблеми доступності громадських просторів міста.Раніше експерт із безбар’єрності Євгеній Свєт провів тренінги на базі Київської школи економіки для волонтерів з-поміж студентської молоді міста. Завдяки цьому ми отримали можливість долучити до оцінки локацій столиці небайдужу молодь та розширити обізнаність в проблемах безбарʼєрності.Нині зафіксовані найбільш проблемні точки по маршруту безбарʼєрності між ключовими локаціями: Головний військовий госпіталь — Центральний залізничний вокзал — Майдан Незалежності. Проведений аудит дозволив зафіксувати чинний стан речей.Деякі з локацій, з якими працювали студенти — на фото.Київська міська військова адміністрація прагне донести до жителів та гостей міста, що ми маємо плекати середовище, де кожна людина може жити, працювати, пересуватись і взаємодіяти без барʼєрів. Зацікавленість та бажання допомогти починається з усвідомлення наявних проблем, з того, що ми помічаємо та розрізняємо їх.Окремо відзначимо участь молоді в проєктах змін. Це ще один приклад стійкості, яку українське суспільство демонструє в умовах війни. Стійкості завдяки єдності та залученості.👉Більше про культуру безбарʼєрності та важливість просторів, доступних для кожного та кожної – за посиланням: https://bf.in.ua/.

Обговорили з секретарем РНБО України Рустемом Умєровим та керівником Офісу Андрієм Єрмаком переговорний трек, а саме виконання домовленостей зустрічей з російською стороною в Стамбулі та підготовку нової зустрічі.Серед ключових питань – продовження обмінів військовополоненими. Є домовленість про обмін 1200 людей, триває робота над списками. Секретар РНБО доповів про комунікацію з російським представником. Працюємо також, щоб розблокувати повернення наших цивільних, з’ясовуємо дані по кожному прізвищу.Андрій Єрмак доповів про взаємодію з ключовими партнерами, які допомагають нашій дипломатії, зокрема контакти з американською стороною, та про зусилля для повернення дітей, які були викрадені й вивезені в Росію.Обговорили з Рустемом Умєровим наступні засідання Ставки та тематику доповідей на Ставці. Зокрема, будуть розглянуті питання підготовки енергетики та всієї нашої критичної інфраструктури до опалювального сезону, також розвиток української ППО й наші далекобійні удари по російській логістиці.Триває аудит виконання рішень РНБО та Ставки. На жаль, деякі рішення не реалізовані. Це буде виправлено невідкладно.

Була доповідь міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка. У Києві тривають аварійно-відновлювальні роботи на місцях, які постраждали від учорашньої атаки. Всі пошуково-рятувальні роботи завершені. На жаль, станом на зараз відомо про 31 загиблого, серед них п’ятеро дітей. Наймолодшій дитині було всього два роки. Мої співчуття рідним і близьким загиблих. Поранено 159 людей, 16 із них – діти. Усі зараз отримують необхідну медичну допомогу. Дякую рятувальникам, поліцейським, лікарям, медсестрам, комунальникам – усім, хто зараз допомагає людям. Це дуже важливо.Знову такий підлий удар Росії показує, що необхідні додатковий тиск на Москву та санкції. Як би не заперечували в Кремлі їхню дієвість, вони працюють і мають бути сильнішими – бити по всьому, що дозволяє продовжувати такі удари. І дуже важливо, щоб світ про них не мовчав. Я дякую всім, хто підтримав наших людей. Ми цінуємо те, що Президент Трамп, лідери Європи, інші наші партнери чітко бачать, що відбувається, і засуджують Росію. Лише в липні росіяни застосували проти України понад 5100 керованих авіаційних бомб, більш ніж 3800 «шахедів», майже 260 ракет різних типів, із них 128 – це балістика. Зупинити це можна тільки разом: Америка, Європа, інші глобальні суб’єкти. Кожна наша взаємодія важлива. Кожен день важливий. Дякую всім, хто допомагає Україні.

Мав за честь зустрітись з військовослужбовцями різних підрозділів та передати автомобілі та важливе спорядження для фронту. Своїми силами, з залученням благодійних організацій, відповідального бізнесу. Без залучення бюджетних коштів. Це вже не вперше, але сьогодні хочу вам розповісти. Далі поясню навіщо.Для підрозділів 112 окремої бригади ТрО, розвідникам, азовцям передали FPV-дрони, РЕБ, «Вампіри» та автівки.Це - лише краплина в загальній потребі нашого війська. Я часто спілкуюсь з хлопцями і дівчатами, що боронять нас на фронті. Знаю потреби, проблеми, запити. Знаю, що мусимо допомагати інтенсивніше. І саме тому я публічно показав нашу останню зустріч, яка була б не можливою без участі благодійного фонду «Ґерць», подяка вам.В допомозі війську ми опираємось якраз на участь благодійників, волонтерів, бізнесу. Принагідно запрошую до співпраці. Під час зустрічі з воїнами подякував за їхню щоденну надважку та надважливу роботу. Робитимемо все аби наші військові могли працювати якомога ефективніше.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Розвідник Андрій Стаднік загинув 4 березня 2022 року під час оборони Запорізької області. Біля міста Оріхів отримав смертельні поранення під час артилерійського обстрілу. Захиснику було 37 років.Андрій народився і жив у столиці. Закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури. Працював бригадиром-покрівельником. З 2014 року воював на Донбасі. У перший день повномасштабної війни чоловік вивіз родину на Закарпаття. А сам приєднався до 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади та вирушив на війну. Служив у розвідці.«У мирні часи ти надихав всіх навколо прагнути жити з позитивом. Там, де ти, завжди були жарти і сміх... А на війні ти чітко віддавав накази і беріг кожного свого бійця, приймаючі всі ризики на себе! Ти був впевненим та безстрашним!», - сказала дружина захисника Юлія.«Усі 14 років, які ми прожили разом, Андрій мріяв про наше гніздечко. Вже був проєкт будинку. Навесні 2022 року ми мали заливати фундамент. Але… війна забрала в мене найцінніше. Проте його мрію їй ніколи не знищити! У нього буде будинок! Буде. Не знаю коли і за які кошти, але я обов'язково втілю в життя його мрію», – додала вона. Сержант Стаднік посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Поховали Героя на Берковецькому кладовищі у Києві.В Андрія залишилися дружина та дві донечки: Аліса та Софія.Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Лейтенант Кирило Сергієнко, позивний Малиш, загинув від ворожого снаряду 8 січня 2023 року на заводі «Артемсіль» в місті Соледар Донецької області. Офіцер три місяці не дожив до свого 40-річчя.Кирило народився в Києві. Отримав юридичну освіту. Тривалий час працював гідом до Чорнобильської зони відчуження, а перед війною був консультантом в магазині туристичного спорядження. Любив активний відпочинок, але понад усе – свою сім’ю.На початку повномасштабного вторгнення розвозив гуманітарну допомогу мешканцям звільнених від окупантів сіл біля периметра Чорнобильської зони. На фронт пішов добровольцем. Боронив Бучу, Гостомель, Ірпінь у складі полку «Азов». Потім приєднався до 46-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у наступі на Херсон, а на початку січня 2023-го потрапив до Соледара. Був заступником командира з мінометного підрозділу.Приїжджав у відпустку лише раз – на день народження доньки. Мріяв займатися волонтерством та відвезти сім’ю на відпочинок до українського Криму.«Кирило врятував побратима від мін. У нього були всі ноги пошкоджені, він зараз не ходить. Відправив на медбригаду, а сам засів у засідці. Він був дуже виснажений. Мінус 20, сильний мороз, троє діб не спали, чергували. Вікон не було, снаряди летіли, була м’ясорубка. Працювали в 20 метрах від окупантів. Були дуже жорстокі бої. 8 січня в приміщення, де він ховався, прилетів снаряд. Миттєва смерть. В руках зі зброєю героїчно загинув», – розповіла дружина Героя. Героя поховали на Алеї Слави Лісового кладовища в Києві.У захисника залишилися дружина Яніна та донька Софія. Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва Солдат Максим Фещук загинув 2 листопада 2023 року поблизу села Андріївка в Бахмутському районі Донеччини. Дорогою з бойового завдання захисники потрапили під ворожий обстріл. Чоловік разом із побратимами виніс з-під ударів поранених. Проте, коли повернулися за загиблим, протитанкова керована ракета обірвала ще одне життя самого Максима. Воїнові був 41 рік. Максим народився в місті Києві. Там закінчив школу та технікум електронних приладів. У 2003 році разом із батьками переїхав до міста Миргород на Полтавщині. Максим опанував професію кухаря-кондитера в місцевому професійно-технічному училищі №44. Працював у санаторії імені Миколи Гоголя. Згодом чоловік вирішив перекваліфікуватися: здобув освіту в Київському медичному коледжі та став медбратом у столичній клініці.«Він був хорошим другом, вмів дружити, можна було на нього покластися. Коли траплялася ситуація, в якій ми сумнівалися, то Максим завжди обирав чинити по совісті та честі», – сказав друг Євген. Коли почалося повномасштабне вторгнення, у клініці активно допомагали пораненим: транспортували та надавали першу медичну допомогу. Максим не зміг залишитись осторонь, тому 24 вересня 2022 року став на захист своєї країни.  «Максимко був турботливим сином з самого дитинства. Куди б не глянуло моє око в будинку – це Максим привіз, це Максим подарував, це Максим купив. Коли я дізналась що син пішов добровольцем в ЗСУ, я запитала: «Для чого ти це зробив? У тебе ж хвора спина»  (у нього було п’ять гриж в зоні попереку). Він відповів мені: «А ти б хотіла, щоб вони завтра були тут?». Більше до цього питання ми не поверталися.Ми спілкувались з ним кожного дня, коли він не знаходився на нулі. «Привіт мамуль, Як ти?». Лише він називав мене мамулею. Я вислуховувала його, давала підтримку, іноді він мені давав слушні поради. Він ніколи не скаржився, не вихвалявся. Поводитися рівно та спокійно. Тяжко переживав втрату друзів. Молила Бога за нього», – розповіла мати захисника Валентина.Максим воював у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Обіймав посаду старшого стрільця-оператора. «Він був одним із найсміливіших побратимів. Завжди носив з собою багато медикаментів, щоб допомогти товаришам. Йшов на найстрашніші завдання і проявляв себе дуже мужньо. До всього підходив з розумом і робив свою роботу якнайефективніше. Завжди намагався бути життєрадісним. Смерть Максима дуже великий удар по нашому підрозділу. Ми втратили справжнього героя, дуже сильного бійця і дуже гарну людину», – розповів побратим Олександр. «Він був з тих, хто попри труднощі не піддавався паніці. Завжди залишався спокійним і рішучим, готовим виконати будь-яке завдання. На початку літа нас знову відправили на штурм. І трапилася біда, ми втратили друзів. Максим, наскільки я пам’ятаю, дістав контузію, і слух в нього трохи постраждав. Але, як і раніше, він не став жалітися. Він продовжував виконувати задачі попри біль. Це була його суть: залишатися сильним. Але смерть друзів, втрата тих, хто поруч з тобою, неминуче змінює людину. Максим був тим, хто не залишав, не здавався і навіть після всього продовжував стояти», – додав побратим Сашко. Посмертно Максима Фещука нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Також йому надали звання «Почесний громадянин Миргородської громади». Захисника поховали на місцевому кладовищі на Дранках у місті Миргород.  У Максима залишилися мати, брат, син і донька.Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Триває прийом заявок на участь у грантовій програмі «Чек на доступність», яка допоможе малому бізнесу зробити свій простір безбар’єрним.🔹 Що це означає?ПУМБ компенсує до 50% витрат (максимум 250 000 грн) на облаштування вхідної групи або вбиральні — або обох, якщо зміни не потребують капітального втручання.Команда Big City Lab допомагає з дослідженням простору, архітектурними рішеннями й реалізацією.Київська міська військова адміністрація запрошує долучитись до проєкту бізнеси, що розташовані в рамках маршруту безбар’єрності. 🔹 Хто може податись?Малі бізнеси, готові до співфінансування та впровадження змін. Пріоритет — для ветеранського бізнесу та бізнесів ВПО.📍Важливо: участь відкрита лише для тих, хто не працює на тимчасово окупованих територіях або в 50-км зоні довкола них.📅 Дедлайн подачі — 24 липня.👉 Деталі та заявка: https://bcl.com.ua/blog-posts/zrobiti-mali-biznesi-bezbar-iernimi-pumb-razom-z-big-city-lab-zapuskayut-programu-chek-na-dostupnist🟡 Безбар’єрність — не про додаткову опцію, це про базову гідність для кожного. І Україна, в якій щодня збільшується кількість ветеранів та маломобільних людей, має ставати комфортною та доступною. Запрошуємо київські бізнеси долучатися!

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва 47-річний солдат Артем Філіппов на псевдо Тьомич поліг 25 лютого 2024 року поблизу села Бердичі в Покровському районі Донеччини. Він загинув під час штурму і танкового обстрілу, не відступивши з позиції.Артем народився і жив у Києві. Закінчив Українську інженерно-педагогічну академію у Харкові та опанував фах інженера-педагога. У мирному житті був підприємцем у рекламній сфері. Любив подорожувати, проводити час з родиною, обожнював гуляти лісом і збирати гриби.Під час повномасштабної війни чоловік взяв до рук зброю та став на захист рідної країни. Воював у лавах 26-го окремого стрілецького батальйону Збройних Сил України. Обіймав посаду оператора взводу протитанкових керованих ракет.«Був люблячим чоловіком і батьком, надзвичайно доброю та щедрою людиною, вірним і надійним другом. Людиною, яка завжди думала про інших. Він врятував не одне життя», – розповіла його дружина Ірина.Поховали Артема на Алеї слави Героїв на Берковецькому кладовищі в столиці.Посмертно його нагородили відзнакою «За оборону Києва та Київської області».У захисника залишилися дружина та дві доньки.Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва 22-річний солдат Олексій Долгоборець на псевдо GULLIN прийняв свій останній бій 29 серпня 2023 року на території Серебрянського лісництва поблизу міста Кремінна на Луганщині. Добровільно визвався піти відбивати частково втрачені позиції. У результаті штурму разом зі своїм підрозділом зміг зайняти позиції ворога. Російська армія почала застосовувати артилерію, і одна з мін 120 калібру влучила – загинув увесь особовий склад штурмового підрозділу.Олексій народився і жив у Києві. Навчався у школі №193. У 2017 році, закінчивши 10 клас, поїхав на навчання до Польщі. У 2021-му закінчив фаховий коледж в місті Кіяни Люблінського воєводства та повернувся до України. Захоплювався сноубордингом. Планував у 2022 році вступати до одного з університетів Польщі. Проте повномасштабне російське вторгнення змінило плани хлопця – він пішов захищати Батьківщину від окупантів. Воював у лавах 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ. Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника.«Олексій був сильною людиною – як фізично, так і морально. Казав: «Мамо! Хто, як не я, піду Вас захищати?!». Від початку повномасштабного вторгнення чітко вирішив долучитися до спецпідрозділу «Азов», тож почав наполегливо тренуватися, щоб пройти відбір. Але про своє бажання сім'ї нічого не сказав. Олексій пішов добровольцем. Він продемонстрував всі свої сильні сторони, пройшов низку фізичних та морально-психологічних випробувань, пройшов базовий курс бойової підготовки та довів, що він гідний носити шеврон «Азова», – розповіла його мама Тетяна.Посмертно Олексія Долгоборця нагородили орденом «За мужність» III ступеня.Поховали воїна на Лук’янівському військовому кладовищі столиці.У нього залишилися батьки та брат.Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму. Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.