«У нас немає права опускати руки. Це наша рідна земля і наша робота. Ми зберегли колектив, усі працюємо. Бо в енергетиці не буває слів «якось потім». Від нашої праці тут і зараз залежать тисяч людей, і ми це добре розуміємо», – так про свою роботу розповідає пан Василь, начальник однієї з підстанцій НЕК «Укренерго».    На своїй нинішній посаді наш колега вже понад чверть століття. А дату призначення керівником пан Василь пам’ятає завжди – бо вона збігається із днем заснування компанії.  Але ще менше шансів на забуття мають робочі будні на початку повномасштабного вторгнення.    «Важко було у березні 2022-го, коли в село майже зайшли ворожі війська. Вони на танках до річки доїхали – і згори дивилися на нас. Ми з хлопцями на підстанції були, сподівались, що по нас стріляти не будуть. Але марно. Добре, що вирішили перестрахуватись і піти в укриття. Щойно спустились – як почали гатити з танків, прямо по нас. Гул стояв страшенний. Підстанція тоді вперше «сіла на нуль». 10 днів ми не мали живлення навіть власних потреб. Ремонтники до нас приїхати також не могли. Та ми все тримали напоготові – щоб включитись, щойно буде така можливість», – розповідає пан Василь.     Втім, навіть у найнебезпечніші періоди – думки виїхати у більш спокійне місце у колеги та його підлеглих не було. Колектив організував цілодобові чергування, облаштував найнеобхідніше для роботи в складних умовах. Усі працівники підстанції підтримували один одного. «Важко було і фізично, й морально. Боляче дивитися на зруйноване – на те, у що вкладено роки праці. Але ми щоразу відновлювали все, що могли. Своїми силами і за підтримки колег з інших підрозділів. Тут ніхто не каже «не буду» чи «не хочу». Ми – як родина, а підстанція – наш другий дім», – каже колега.    Дякуємо панові Василю та всій команді його підстанції за стійкість, професіоналізм і відданість справі у найважчих умовах. Незламність не згасає!