Fuente
Українська асоціація китаєзнавців | Китайська дослідниця про перебудову дипломатії УкраїниУ журналі 世界知识 в...
1 280 Vistas/Alcance
2026-09-30 16:06
Mensaje №17667
Китайська дослідниця про перебудову дипломатії України
У журналі 世界知识 вийшла стаття Чжао Хуейжун, дослідниці Інституту досліджень Росії, Східної Європи та Центральної Азії Китайської академії суспільних наук, присвячена змінам у зовнішньополітичній стратегії України на тлі затяжної війни. Водночас варто зазначити, що авторка використовує формулювання «українська криза» (乌克兰危机).
📍
Чжао зазначає, що понад чотири роки війни, зростання військових витрат, нестабільність західної допомоги та внутрішні виклики змушують Україну переглядати підходи до зовнішньої політики. За її оцінкою, Київ зберігає орієнтацію на західних партнерів, але водночас прагне зробити зовнішні зв’язки більш диверсифікованими та довгостроковими.
📍
Одним із головних напрямів авторка називає інституціоналізацію оборонної співпраці з Європою — від спільного виробництва озброєнь до інтеграції України в європейські оборонні та промислові ланцюги. Паралельно Україна розширює дипломатичну присутність і шукає нові можливості для співпраці в Азії, на Близькому Сході, в Африці та Латинській Америці.
Окремо Чжао звертає увагу на Азійсько-Тихоокеанський напрям. За її оцінкою, Україна прагне розвивати діалог із Китаєм, шукати прагматичні шляхи поглиблення відносин з Індією, Японією та Південною Кореєю, а також активніше використовувати азійські багатосторонні безпекові майданчики.
Водночас авторка вважає, що основні стратегічні цілі Києва не змінилися — протидія Росії, збереження західної підтримки та інтеграція до ЄС. Змінюється насамперед спосіб реалізації цих цілей: українська дипломатія стає більш диверсифікованою за географією та формами співпраці.
У журналі 世界知识 вийшла стаття Чжао Хуейжун, дослідниці Інституту досліджень Росії, Східної Європи та Центральної Азії Китайської академії суспільних наук, присвячена змінам у зовнішньополітичній стратегії України на тлі затяжної війни. Водночас варто зазначити, що авторка використовує формулювання «українська криза» (乌克兰危机).
📍
Чжао зазначає, що понад чотири роки війни, зростання військових витрат, нестабільність західної допомоги та внутрішні виклики змушують Україну переглядати підходи до зовнішньої політики. За її оцінкою, Київ зберігає орієнтацію на західних партнерів, але водночас прагне зробити зовнішні зв’язки більш диверсифікованими та довгостроковими.
📍
Одним із головних напрямів авторка називає інституціоналізацію оборонної співпраці з Європою — від спільного виробництва озброєнь до інтеграції України в європейські оборонні та промислові ланцюги. Паралельно Україна розширює дипломатичну присутність і шукає нові можливості для співпраці в Азії, на Близькому Сході, в Африці та Латинській Америці.
Окремо Чжао звертає увагу на Азійсько-Тихоокеанський напрям. За її оцінкою, Україна прагне розвивати діалог із Китаєм, шукати прагматичні шляхи поглиблення відносин з Індією, Японією та Південною Кореєю, а також активніше використовувати азійські багатосторонні безпекові майданчики.
Водночас авторка вважає, що основні стратегічні цілі Києва не змінилися — протидія Росії, збереження західної підтримки та інтеграція до ЄС. Змінюється насамперед спосіб реалізації цих цілей: українська дипломатія стає більш диверсифікованою за географією та формами співпраці.