Дмитро Єфремов, експерт УАК, про окремі сучасні аспекти зовнішньополітичної стратегії Китаю для телеканалу «Прямий»🔹 Росію не варто характеризувати як «васала» Китаю. Попри дедалі більшу економічну залежність Москви від Пекіна, китайсько-російські відносини залишаються координованим партнерством. Важливу роль у його підтриманні відіграють особисті відносини Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна й спільне прагнення протидіяти США. Водночас між КНР і РФ зберігаються потенційні суперечності — економічні та пов’язані з конкуренцією за вплив у Центральній Азії, Монголії та КНДР.🔹 Пекін користується послабленням Росії, але намагається не демонструвати її залежність. Китайська дипломатія залишає Москві можливість «зберігати обличчя» та формально підтримує спілкування на рівних. Паралельно Китай прагматично використовує вразливе становище РФ для отримання економічних переваг.🔹 Головна економічна проблема у відносинах КНР—ЄС — не сухопутний транзит, а загроза торговельного протистояння. ЄС дедалі більше прагне захищати власне виробництво від дешевого китайського імпорту. Китай, зі свого боку, має важелі впливу завдяки сильним позиціям у виробництві рідкоземельних металів, магнітів та інших критичних компонентів глобальних ланцюгів створення вартості.🔹 Залізничний маршрут Китай—Європа через Росію та Білорусь утратив значну частину своєї функціональності. Його значення для Пекіна сьогодні більшою мірою пов’язане з іміджем ініціативи «Один пояс, один шлях», ніж із критичною економічною необхідністю. Тому навіть серйозні проблеми з цим маршрутом навряд чи самі по собі змусять Китай змінити політику щодо війни.🔹 Стратегічне суперництво зі США залишається одним із ключових чинників зовнішньої політики КНР. Пекіну важливо зберігати Росію на своєму боці в умовах китайсько-американської конкуренції — від штучного інтелекту до Тайваню та Південно-Китайського моря. Одночасно Китай прагне позиціонувати себе як стабільну, передбачувану й орієнтовану на політичне врегулювання альтернативу США.🔹 У Китаї поки не бачать необхідності «рятувати» російську економіку. У китайському експертному середовищі переважає уявлення, що Кремль усе ще контролює економічну та внутрішньополітичну ситуацію. Водночас масштаб проблем РФ у китайських відкритих джерелах може недооцінюватися. Якщо підтримка Росії з боку Китаю посилюватиметься, найбільш імовірною формою можуть стати торговельні поступки. Натомість масштабне кредитування Росії малоймовірне через високі економічні ризики. Діючі механізми фінансової співпраці передусім підтримують використання юаня, а не фінансують дефіцитний російський бюджет. Відкрите постачання китайської зброї також виглядає малоймовірним; співпраця радше залишатиметься в непублічних формах.🔹 КНДР не варто розглядати просто як китайського «проксі». За останнє десятиліття Північна Корея посилила автономність від Пекіна, а її зближення з Росією додатково послабило китайський вплив. Нині Китай намагається відновити політичні та економічні важелі щодо Пхеньяна, але навряд чи активно перешкоджатиме військовій співпраці КНДР із Росією.