Китай хоче змінити глобальне управління, не руйнуючи чинний міжнародний порядокКитай не виступає за створення альтернативної системи замість ООН, а прагне переосмислити правила вже наявного міжнародного порядку зсередини. Такого висновку доходять автори аналізу The Diplomat про китайське бачення глобального управління.У червні 2026 року Канцелярія Держради КНР опублікувала білу книгу «Більш справедливе та рівноправне глобальне управління: принципи, пропозиції та дії Китаю». У ній Пекін наголошує на збереженні міжнародної системи з ООН у центрі, але водночас пропонує змінити акценти всередині цієї системи.Ключовими принципами китайського підходу автори називають:▪️ суверенну рівність держав;▪️ невтручання у внутрішні справи;▪️ державне визначення власного шляху розвитку;▪️ багатосторонність;▪️ орієнтацію на розвиток і «реальні результати».На думку авторів, таким чином Китай прагне посилити роль держав у глобальному управлінні та зменшити значення механізмів незалежного контролю й зовнішньої оцінки дій урядів.Водночас Пекін уже створює майданчики, через які його підходи можуть перетворюватися на практику. Один із прикладів — Всесвітня організація співробітництва у сфері штучного інтелекту (WAICO), установчу угоду якої 16 липня підписали 29 урядів. Організація базується в Китаї та декларує прихильність до Статуту ООН і «людиноцентричного» підходу.Автори називають це «інституційним нашаруванням»: замість того щоб одразу створювати паралельний світовий порядок, Китай вбудовує власні принципи, коаліції та організації в уже існуючу систему.При цьому китайська концепція має підтримку далеко не лише через дипломатичний вплив Пекіна. Багато країн Глобального Півдня справді незадоволені нерівним представництвом у міжнародних інституціях. Наприклад, Африка становить 28% членів ООН, але не має постійного представництва в Раді Безпеки.Тому, як зазначають автори, китайська критика західного домінування може спиратися на реальні проблеми міжнародної системи, навіть якщо Пекін використовує їх у власних стратегічних інтересах.Водночас ключове питання полягає в тому, чи готовий сам Китай приймати міжнародні обмеження, коли вони суперечать його інтересам. Автори, зокрема, згадують позицію Пекіна щодо арбітражу 2016 року у справі Південно-Китайського моря та ставлять під сумнів готовність Китаю погоджуватися з несприятливими для себе рішеннями міжнародних механізмів.Таким чином, боротьба за майбутній світовий порядок може відбуватися не через демонтаж ООН, а через боротьбу за те, хто і як тлумачитиме її правила.https://thediplomat.com/2026/08/how-china-is-reordering-global-governance-from-within/