Китай хоче змінити глобальне управління, не руйнуючи чинний міжнародний порядок

Китай не виступає за створення альтернативної системи замість ООН, а прагне переосмислити правила вже наявного міжнародного порядку зсередини. Такого висновку доходять автори аналізу The Diplomat про китайське бачення глобального управління. У червні 2026 року Канцелярія Держради КНР опублікувала білу книгу «Більш справедливе та рівноправне глобальне управління: принципи, пропозиції та дії Китаю». У ній Пекін наголошує на збереженні міжнародної системи з ООН у центрі, але водночас пропонує змінити акценти всередині цієї системи. Ключовими принципами китайського підходу автори називають:▪️ суверенну рівність держав;▪️ невтручання у внутрішні справи;▪️ державне визначення власного шляху розвитку;▪️ багатосторонність;▪️ орієнтацію на розвиток і «реальні результати». На думку авторів, таким чином Китай прагне посилити роль держав у глобальному управлінні та зменшити значення механізмів незалежного контролю й зовнішньої оцінки дій урядів. Водночас Пекін уже створює майданчики, через які його підходи можуть перетворюватися на практику. Один із прикладів — Всесвітня організація співробітництва у сфері штучного інтелекту (WAICO), установчу угоду якої 16 липня підписали 29 урядів. Організація базується в Китаї та декларує прихильність до Статуту ООН і «людиноцентричного» підходу. Автори називають це «інституційним нашаруванням»: замість того щоб одразу створювати паралельний світовий порядок, Китай вбудовує власні принципи, коаліції та організації в уже існуючу систему. При цьому китайська концепція має підтримку далеко не лише через дипломатичний вплив Пекіна. Багато країн Глобального Півдня справді незадоволені нерівним представництвом у міжнародних інституціях. Наприклад, Африка становить 28% членів ООН, але не має постійного представництва в Раді Безпеки. Тому, як зазначають автори, китайська критика західного домінування може спиратися на реальні проблеми міжнародної системи, навіть якщо Пекін використовує їх у власних стратегічних інтересах. Водночас ключове питання полягає в тому, чи готовий сам Китай приймати міжнародні обмеження, коли вони суперечать його інтересам. Автори, зокрема, згадують позицію Пекіна щодо арбітражу 2016 року у справі Південно-Китайського моря та ставлять під сумнів готовність Китаю погоджуватися з несприятливими для себе рішеннями міжнародних механізмів. Таким чином, боротьба за майбутній світовий порядок може відбуватися не через демонтаж ООН, а через боротьбу за те, хто і як тлумачитиме її правила.https://thediplomat.com/2026/08/how-china-is-reordering-global-governance-from-within/