Чому Китай не допоможе ІрануКитай уважно стежить за ударами США та Ізраїлю по Ірану, однак навряд чи буде безпосередньо втручатися. Попри те що Іран є важливим партнером Пекіна, головним інтересом Китаю залишається енергетична безпека, а не збереження конкретного режиму. Близько 55% китайського імпорту нафти у 2025 році припадало на Близький Схід, приблизно 13% — на Іран, причому більшість постачань проходить через Ормузьку протоку. Саме ризики для транспортування нафти та стабільності енергетичних поставок визначають позицію Пекіна. Поки що Китай обмежується дипломатичними заявами, закликами до припинення військових дій і підтримкою принципів суверенітету держав регіону, намагаючись зберігати відносини як з Іраном, так і з країнами Перської затоки.Водночас у китайських стратегічних колах посилюється розчарування Іраном як регіональним партнером. Китайські аналітики вважають, що реальна сила Ірану значно менша, ніж це часто демонструється через проксі-конфлікти та асиметричну війну. Крім того, у Пекіні звертають увагу на слабкі відповіді Ірану на удари противників і на внутрішні проблеми країни, включаючи неефективне управління та корупцію. Через це Китай не розглядає зміну режиму в Ірані як найгірший сценарій і готовий співпрацювати з будь-яким керівництвом, яке забезпечить стабільність та економічну співпрацю.Ключовим фактором для Китаю залишається безперебійне постачання нафти, зокрема через Ормузьку протоку. Пекін прагне уникнути тривалої війни, яка могла б порушити морські енергетичні маршрути. Лише у випадку серйозних перебоїв у постачанні або затяжного конфлікту Китай може переглянути свою позицію і посилити підтримку Ірану, наприклад через економічну чи технологічну допомогу. Якщо ж політична ситуація в Ірані зміниться, Китай, зосередиться передусім на співпраці з новою владою для збереження енергетичних потоків з Близького Сходу.