США кидають виклик Китаю у боротьбі за африканські критичні мінерали

США активізують зусилля, щоб кинути виклик домінуванню Китаю у секторі стратегічних мінералів в Африці, зокрема міді, кобальту та інших ресурсів, які важливі для технологій, відновлюваної енергетики та оборонної промисловості.Стратегія США

Вашингтон робить ставку на «офтейк-угоди» (від англ. offtake deals): домовленості, за якими частина видобутку мінералів закріплюється за покупцями в США в обмін на фінансову підтримку чи інвестиції, а не через прямий контроль над шахтами. Це дозволяє перенаправляти частину африканських мінералів у постачання, що орієнтовані на США. Прикладом є співпраця з трейдером Mercuria та угоди з державною горнодобувною компанією ДР Конго Gécamines, що мають на меті перерозподіл поставок міді на користь американських ланцюгів постачання.

📍На відміну від Китаю, який активно інвестував у фізичну інфраструктуру та видобуток на місцях, США роблять акцент на фінансових механізмах і торговельних каналах, мінімізуючи ризики політичної та операційної нестабільності.

Основні цілі американської стратегії — Демократична Республіка Конго (ДРК), Замбія і Гвінея. ДР Конго забезпечує понад 70% світового постачання кобальту, а у 2024 році країна також виробила близько 3,3 млн т міді. Це робить її ключовим джерелом для глобальних технологічних та оборонних ланцюгів поставок.

📌 Суперництво США і Китаю за критичні мінерали в Африці дедалі більше є конкуренцією стратегій: фінансові та контрактні інструменти США проти промислової присутності й контролю над видобутком з боку Китаю.

Аналітики підкреслюють, що США застосовують «фінансову міць» замість прямої промислової присутності. Через офтейк-угоди Вашингтон може отримувати частину виробленої міді та кобальту не беручи на себе політичного та операційного тягаря власного видобутку. Проте китайські компанії продовжують контролювати провідні родовища у Конго, включно з Tenke Fungurume і Kamoa-Kakula, і протягом останнього десятиліття переважна частина видобутку спрямовувалася в китайські переробні потужності. Ця суперечка — не просто економічна конкуренція, а частина глибшої геоекономічної боротьби між США і Китаєм за контроль над критично важливими ресурсами, необхідними для майбутніх технологій, оборонних систем і «зеленої» енергетики. США сподіваються, що їхній підхід дозволить зменшити залежність від китайських ланцюгів поставок критичних мінералів і створити альтернативні маршрути поставок для американської промисловості.