📌Близько 1800-х років, особливо під час Великого голоду 1845–1852, мільйони ірландців були змушені залишити рідну землю і шукати кращого життя в США, Канаді, Австралії та інших країнах. Цей від’їзд був болючим: родини розлучалися, села спорожніли, а країна втратила значну частину населення.Але еміграція принесла й нові можливості. Ірландці ставали будівниками, фермерами, ремісниками, створювали громади, які зберігали культуру, мову та традиції. Вони привносили частинку своєї Ірландії у чужі землі: музичні вечори, святкування Дня святого Патріка, легенди та пісні.Сьогодні ірландська діаспора налічує десятки мільйонів людей по всьому світу. Наприклад у США живуть понад 30 мільйонів, у Великій Британії від 2 до 4 мільйонів, у Канаді та Австралії також кілька мільйонів і невеликі громади в Аргентині, Новій Зеландії та по всьому Європейському континенту. Ці спільноти зберегли пам’ять про батьківщину і показали, що навіть далеко від дому можна залишатися вірним своїм корінням.Еміграція змінила не лише Ірландію, а й світ, довівши, що навіть у новому світі можна залишати слід у культурі та історії, не втрачаючи зв’язку з рідною землею.