🌸 Це історія Дари, яка принесла українську красу в ірландське містечко.У травні 2022 року Дар'я Мазіна приїхала з Києва до Ірландії разом зі своїми двома доньками. Війна, переїзд, повна невідомість — усе це здавалося страшним і непрогнозованим. Але навіть у цьому новому світі вона не дозволила собі залишатися жертвою.Дар’я вирішила: буде діяти.🏡 Вони оселилися у Каррік-он-Шеннон, що в графстві Літрум. Уже в перший тиждень Дара почала працювати у місцевому ресторані, а зовсім скоро доля звела її з волонтерською ініціативою Tidy Towns. Спочатку вона була єдиною українкою серед волонтерів. А тепер їх — 30!Саме в цій спільноті вона відчула свою першу роль у новому соціумі, гордість за себе та глибоку вдячність до ірландців із відкритими серцями.🎨 Її відповіддю стала... картина. На коробці з-під піци, звичайними шкільними фарбами, Дара намалювала квіти у стилі Петриківського розпису. Це була подяка за хліб і безпеку. За підтримку й теплі обійми нового дому.Вона не малювала з 15 років. Але потреба пам’ятати своє коріння й нести часточку України надихнула її повернутися до пензля. Цей перший малюнок досі висить у маленькому офісі Tidy Towns — як символ початку.З того часу Дару почали запрошувати прикрашати місто. Вона розмальовувала електрощити, лавки, зупинки, паркани, порожні вітрини… Малюнки змивали дощі — але вона творила нові. І їх ставало все більше.💛 Сьогодні Дара працює у волонтерському центрі Літруму та допомагає українцям робити перші кроки в Ірландії. Вона також є частиною інтернаціональної мистецької команди, яка розмальовує стіни у лікарнях графства. Щоб дарувати радість дітям з особливими потребами та літнім людям.І всюди вона залишає свій слід — квіти. Українські. Петриківські.🌺 Малювання для неї — не про заробіток. Це її волонтерство. Це її спосіб говорити світу:"Ось хто ми — українці. І ми вдячні вам за підтримку." Адже тепер ірландці чудово знають який дивовижний вид мистецтва ми маємо - Петриківський розпис. 💛