А дарма ви забороняєте своїм партнерам фліртувати з іншими. Не спішіть обурюватись, дайте я поясню.

Я знаю жінку, яку всі вважають розпусною. Вона завжди «королева вечірки»: так фліртує, що чоловіки втрачають залишки самообладання. Але жодного разу не поцілувала нікого, крім свого хлопця.

І знаю іншу. Скромна, тиха, сором’язлива. Мухи не скривдить. А насправді в неї паралельно троє чоловіків — і для кожного своя «червона кімната» 😏

То що там, кажете, корінь зла — у флірті?)

А от і нє. Флірт — це просто спілкування. Воно нікого ні до чого не зобовʼязує. Якщо я підфліртовую з офіціантом, це не означає, що я хочу чи планую перейти з ним у «горизонтальну площину перемовин». Ні — це просто флірт.

Флірт сам по собі нічого не означає. Бо флірт — це насолода від ПРОЦЕСУ спілкування незалежно від його результату. Як у самурая: немає мети — є тільки шлях.

Іноді це «гра заради гри». Іноді — допитливість. Іноді — так, суто егоїстичне задоволення від власної привабливості. Коли бачиш, як змінюється погляд співрозмовника, як він підхоплює твою гру, як між вами виникає іскра…

І — сюрприз! — цю іскру зовсім не обов’язково розпалювати аж до пожежі.

Можна на цьому і зупинитись.

Давайте поясню як фліртолог. Дістаємо подвійні листочки і записуємо:

✔️

Флірт ≠ пікап
✔️

Бажання бути бажаною ≠ бажання переспати
✔️

Вміння привертати увагу ≠ намір зрадити

Більш того — це просто непотрібно.

Якщо флірт удався, ця розмова вже сама по собі = оргазм. І тоді самого спілкування достатньо, щоб отримати задоволенння.

А хочете ще більший прикол?

Заборона на флірт взагалі не гарантує вірності. Поки ви контролюєте, кому ваш партнер усміхається, як довго дивиться в очі офіціантці й чи не надто привітно відповів колезі, він може таємно вести подвійне життя, про яке ви навіть не здогадуєтеся.

А може відкрито фліртувати з людьми, а тоді прощатися та спокійно йти додому до вас. І весь цей фліртовий допінг, вся ця оргазмічна енергія насолоди дістається вам.

Ну я особисто мінусів від такого флірту не бачу)) а ви?

Зрозумійте: люди, які люблять фліртувати, не обов’язково роблять це, аби знайти «вам заміну». Іноді вони взагалі нічого не шукають, окрім спілкування. Просто приємного, легкого, цікавого, наповнюючого спілкування. Бо це — частина їх загальної філософії, флірту з життям.

Забороняючи таким «фліртовим людям» флірт, ви намагаєтесь позбавити їх важливої частини їх особистості. Через власну невпевненість, недовіру і страх. Ревнощі ще нікого не втримали в стосунках. Скоріше навпаки.

Вірність — це не відсутність інших привабливих людей у світі. Це вибір. Який робиш, навіть коли маєш інший вибір.

Звісно, у кожної пари свої домовленості. Але є різниця між «нам обом так комфортно» і «ти не маєш права навіть дивитися на інших».

Перше — про спільні межі. Друге — вже про контроль.

Тому важливо розібратись, що для вас і вашого партнера означає флірт, де проходять ваші спільні межі й чи можете ви про них говорити без допитів та ультиматумів.

Зрілим стосункам не потрібна заборона на чужу привабливість. Їм потрібні зрілі люди, які знають, хто вони і які вони, і чому вони попри все обирають одне одного.

І продовжують обирати, навіть маючи інший вибір…

*Можна роками забороняти партнеру фліртувати з іншими. А можна навчитися самому навіть рутинні розмови робити фліртовими — і створювати ту комунікацію, до якої хочеться повертатися.

Якщо вам ближче другий варіант — заповнюйте анкету в АНТИ-ТІНДЕР (лінк в коментарях) або приходьте до мене в особисте наставництво. Пофліртуємо 😏

Анастасія Товт.