Багато професій в останні десятиліття стрімко спрощуються. Автоматизація та цифровізація забрали рутину з більшості сфер людської діяльності.
• Продавцеві більше не треба зважувати товар на око й вираховувати решту на рахівниці — усе робить розумний сканер.
• Водій таксі не вчить карту мегаполіса напам'ять — його веде супутниковий навігатор.
• Бухгалтер не зводить баланси вручну в гігантських паперових книгах, а архітектор не стирає пальці об кульман тушшю — усе автоматизовано.
• Сучасний фотограф має цифрову камеру чи смартфон, які самі фокусуються, ловлять світло й миттєво виправляють дефекти, а невдалий кадр можна просто видалити одним кліком.
• Навіть у небі більшу частину польоту виконує надсучасний автопілот та бортові комп'ютери, які самостійно вирівнюють курс і контролюють усі системи літака.

І лише професія вчителя в усьому світі стає дедалі складнішою.
Бо жоден алгоритм не замінить людську емпатію. Жодна нейромережа не втихомирить тридцять розбурханих підлітків. І жоден комп'ютер не візьме на себе той колосальний психологічний та емоційний тиск, під яким щодня перебуває сучасний педагог.
Обов’язків стає дедалі більше, а ресурсів, підтримки та поваги з боку суспільства й держави — дедалі менше.
Але правда в тому, що без Учителя немає майбутнього.

"Ми вимагаємо від вчителів забезпечувати якісну освіту.
Ми вимагаємо від них більше готуватися до уроків, більше навчати, заповнювати більше паперів, краще пристосовуватися, сильніше перейматися, а коли ресурсів бракує — якимось чином знаходити спосіб дати ще більше.
А потім ми називаємо ці жертви «відданістю справі». Звісно, відданість — це те, що викликає захоплення. Але вона в жодному разі не повинна ставати виправданням для системи, яка перекладає непосильний тягар на плечі тих людей, завдяки яким освіта взагалі ще тримається.
Якщо ми справді прагнемо якісної освіти, ми не можемо просто вимагати від учителів робити більше, маючи менше ресурсів. Ми повинні надати їм те, що їм насправді потрібно: ресурси, підтримку, належні умови праці та повагу до їхньої гідності.
Суспільство не може й далі перекладати тягар свого майбутнього на плечі вчителів, а потім дивуватися, чому вони виснажені".

Єпископ Тоніо