💔 Загадково помирають чернігівські воїни, які повернулися з полону: місто прощалося з Юрієм Гусаком.

З початком повномасштабної війни Юрій пішов обороняти підступи до міста - Лукашівку. Рятував поранених побратимів. Там і потрапив у неволю, в якій провів понад тисячу днів.

Він став одним із героїв книги Олексія Анулі - ще одного бранця, з яким вони були в одному підрозділі, а згодом і в полоні.

Після виходу з полону він одразу взявся допомагати дітям закатованих у неволі.

Чекав на побратимів, з якими потрапив у неволю. Дзвонив, питав, чи є обміни, чи є дзвінки. Дружина одного з них прийшла провести його в останню путь.

На реабілітації Юрій познайомився з таким самим, як він, військовополоненим. Виявилося - у них день народження в один день, чотирнадцятого серпня.

Останній раз, коли вони разом їхали автобусом, Юра сказав, що в нього болить серце.

Підтримка родин героїв і робота з ветеранами стали для нього мостом назад у цивільне життя. Він приходив у Центр ветеранського розвитку, планував заходи, думав, як посилити ветеранську спільноту. Був настільки енергійний.

Але перенести полон, голод і тортури простій людині неможливо. Юра витримав. Повернувся.

І все одно не вижив.

Вже близько десяти чернігівських воїнів після повернення з полону померли через проблеми зі здоров'ям.

Так, тривала неволя, голод і тортури відбирають роки. Але серед побратимів усе частіше можна почути припущення про наслідки невідомих препаратів, які хлопцям вводили в полоні.

Вічна пам'ять і шана Юрію.