Якщо хтось бачив стару радянську «новорічну» комедію «Чародії», згадає чудового Семена Фараду в ролі «Гостя з Півдня», який пригощає всіх виноградом посеред зими, аби першим отримати за нарядом чарівну паличку. Ото і є класичний «штовхач» (світлина у коментарях). Завершуючи тему. Найголовніша цінність радянського» блату це навіть не можливість неформальними методами та шляхами придбання матеріальних та нематеріальних благ і привілеїв. Це передусім належність до певної касти, до мережі. Як зазначає доктор соціологічних наук Світлана Барсукова: «Блат - це обмін дарами, в якості яких виступає сам доступ до дефіцитного блага або каналу рішення життєвої проблеми. Дарувалась можливість щось купити, вирішити житлове питання, потрапити до хорошого лікаря тощо. Відносини блату припускали, що будь-яка послуга вимагає адекватної відповіді, тобто працює правило двох «ніколи»: ніколи не забувати про зроблену послугу і ніколи не забувати про відмову допомогти, незважаючи на наявні можливості. Співвідношення взаємних послуг не підпорядковувалося логіці вартісної еквівалентності, переміщаючи обмін з економічного в соціальний простір, де статус акторів, їхні стосунки і ситуація обміну превалювали над порівнянням вартості і корисності благ. Блат, ґрунтуючись на довгострокових стосунках, припускав пролонгований доступ до можливостей членів мережі, а не миттєвий взаємозалік послуг».P.S. І коли зараз ми говоримо про корупцію в Україні – мусимо розуміти, що вона виникла не 10 і не 30 років тому. Вона бере свій початок з народженням Радянського Союзу. Там його коріння, яке за десятиріччя сплелося у суцільну масу, знищити яку дуже важко.P.P.S. Цікаво, що термін «блат» має зв'язок не лише з люмпенізованим суспільством, але й із середовищем радянської інтелігенції. У 30-х роках ХХ ст. в СРСР за контрактом працювали тисячі іноземних технічних фахівців У закріплених для їхнього обслуговування магазинах «спецам» продавали товари, відсутні в загальному продажу, за пред'явлення особливого документа на аркуші паперу. Німецькою «лист паперу» - «blatt», а ті, хто могли за цим листом купувати недоступні «звичайним радянським смертним» товари – «блатними.Павло Бондаренко#яку_країну_просрали