***Не раз мені здається,що я прожив тисячу років.Заглядаючи в криницю свого життя,я не бачу маленького дзеркальця води,так далеко воно від моїх очей.Та коли я, закривши очі, хочу згадати,що найглибше запало в душу мою,-бачу твій образ, моя дівчинко,моя любове тиха.Навіть моє дитинство погасне в пам’яті,навіть стежка, якою я бігав до школи, заросте,навіть сам я зникну за перелазом життя,але ти, моя дівчинко,моя тиха любове, житимеш у моїх словахвічно.* * *Обніми мене руками,Пригорни мене крильми,Вкрий цілунками-листками,У свій сон мене візьми.Спи спокійно до світання,Не тривожся, не будись,Щоб тривало в сні кохання,Мов на явині колись.І вчини, щоб з того мління,Замлівання, сновиття,Маревіння, сновидіння,Не вернувсь я до життя.***Моя любове, ти як Бог, –Я вже не вірю, що ти є.У безлічі земних тривогЗгубилося ім’я твоє.Та я належу ще тобі,Хоч сам від себе це таю,Хоч не в молитві, а в клятьбіЯ силу згадую твою.Жорстоко в правоті своїйНевірство не суди моє.З’явись, благослови, зігрій,Якщо ти є, якщо ти є!