6 вересня 1991 року місту Ленінград повернуто назву Санкт-Петербург. СРСР ще існував, хоч і був вже в агоніїЛенінградську область перейменувати чи то не змогли, а, скоріше за все не схотіли. Так досі існує область, що її названо на честь одного психічно хворого кривавого маніяка, столицею якої є місто, що носить ім'я іншого психа і маніяка. Досі там дві паралельні реальності. Горькому повернули царську назву Нижній Новгород, а колишній Симбірськ як був Ульяновськом, так і залишився. І Калінінград досі носить ім'я сталінського холуя, педофіла, гвалтівника і душителя неповнолітніх дівчат. Є й крутіші сюжети. Останнього царя-батюшку та його родину більшовики прикінчили в Єкатеринбурзі. Після смерті Радянського Союзу стало модним носити френчі на манер старих офіцерських і хреститися на купола. Всю царську родину РПЦ канонізувала, оголосивши великомучениками. Місто, в якому їх убили, перейменували назад в Єкатеринбург, а область аналогічно до Ленінградської, продовжує гордо носити ім'я Якова Мойшевича Свердлова, який і віддав прямий наказ про їхню ліквідацію.Країна 404, якої з точки зору міжнародного права і навіть її власних законів навіть формально не існувало ніколи - це справжня країна контрастів. Як місто Стамбул в комедії Гайдаю "Діамантова рука". Тут, старі чекісти і партійні секретарі разом з їхніми молодими онуками-олігархами, відстоявши молебень за убієнного більшовиками царя, ідуть покладати квіти до пам'ятника Леніну. І Сталіна на іконах малюють. І нічого - процесор не перегоряє.А все чому? Бо вони власної історії не знають і знати не хочуть. Для них існує та історія, яку прийняв черговий цар в кремлі. Їм так легше жити. Вчора один цар казав, що холодильників на всіх в СРСР не вистачало, бо їх 300 років "татаро-монгольське іго" пригнічувало і вони радісно кивали головами. Сьогодні інший цар каже, що не було ніякого "іга" і їхня країна є нащадком Золотої орди і вони знову радісно кивають головами.Бо - царю видніше. Цар знає, що робить.Це ідеальне населення. Не нація, не громадяни, а саме - населення. Яке слухняно гнеться перед будь-яким царем і на забаганку першого маніяка у влади - будь то Іван Жахливий, Петро Антихрист, Микола Кривавий, Сталін, або нинішній - його прізвисько всі знають, але культурна людина не озвучує на загал. І слухняно іде воювати і помирати. Бо - Царю видніше. Цар знає, що робить...Павло Бондаренко