Про параліч волі

Наша свідомість може перебувати у різних станах, і тут я окремо окреслю вам два антонімічних. Один з них - режим фонового функціонування, а другий - режим усвідомленої дії. Багато філософських та психологічних течій торкаються цієї теми. З огляду на те, за що виступає цей канал, я констатую наступну (єдино вірну) точку зору.

Наше існування як особистості глибоко повʼязано з тим, як особистість проявляє себе у світі. Можна навіть сказати, що дуже багато в чому справжнє існування - це реакція між субʼєктом та обʼєктом (тобою і світом). Твоє буття само по собі цінністю не є. Так вважали ще древні греки. Для наочності приведу приклад: якщо наше існування само по собі і є благо - вигідно приєднати до вени один шланг, який буде просто качати в нас поживні речовини, щоб організм зміг довше жити; а до мізків приєднати інший шланг, який буде качати нам дофаміни, щоб не так сумно проходило це існування. Мало того, що фізичне буття довге, так ще й з кайфом! Мені скажуть - але це гіпербола! А я скажу - це логічна та завершена форма вищевказаних тверджень, яку стверджувачі бояться визнати.

Але що тоді є цінне життя? Це такий спосіб життя, при якому ти впливаєш на світ, розповсюджуючи свою волю. Rise and Reign як слоган епохи вікінгів. Підкорювати, створювати, перемагати та організовувати. Щоб це вдавалось, нам потрібно зрозуміти, що таке життя можливо лише через постійне усвідомлене діяння. Вам потрібно ламати себе, а вже потім світ.

Для зрозумілості - гортати стрічку; бездумно вести машину або робити механічну роботу; працювати згідно шаблону, і ніколи не робити ані менше, ані більше потрібного - це все є життя на автопілоті.

Що ж з іншого боку? Я думаю, багатьом з вас спадає на думку щось корисне та потрібне, часто навіть не дуже складне, але волі на реалізацію не знаходиться. Це і сумнозвісне налагодження свого графіку сну, і зайняття спортом, і полишення шкідливих звичок, і що-завгодно. Прийшла ідея, яка оптимізує робочий процес? В жодному разі не роби її, краще похвалися перед усіма, який ти розумний і залиш у далекому ящику. Знайшов можливість зробити усю необхідну роботу за один день, замість тижня? Але ж немає потреби! Можна не спішити, отже хай буде.

Це може звучати трохи кумедно, але не дарма ціла книга написана про те, що почати слід із заправлення свого ліжка. Коли ти навчишся робити одразу те, що сам оцінив як важливе та корисне - це увійде у звичку. З маленьких кроків будується великий процес. Я дуже не хочу звучати як апологет успішного успіху, але є дійсно важливі та робочі речі, які й описую тут.

Світова воля сама пхає нас на відповідні місця, залишився тільки ти.