Існує думка, що в житті трапляються чорні і білі смуги. І такою логікою, ми рахуємо, що раніше було краще, зараз не дуже, а колись буде взагалі відмінно. Те, що ніколи не буває так, як було раніше, вже всім відомо. Існує стверджена реальність і вона не тяжіє до повернення згідно нашим очікуванням. Але мене цікавить інше.Взагалі то, і це теж доволі розповсюджена теза, не існує і чорно-білих смуг. Ми часто це знаємо, але рідко це розуміємо і відчуваємо. Якщо ви очікуєте кращого часу, то поміркуйте, чи дійсно стане краще? І чи було колись краще взагалі? Реальність доволі субʼєктивна. Існує тільки наше переживання світу, наша інтерпретація. І ти можеш дійсно знаходитись в горі або радощах, але не від обʼєктивного світу, а лише від фантомів свого розуму, який сприймає не сам світ, а лише твої оціночні відчуття. Таким чином, ми приходимо до того, що не слід чекати зовсім нічого, а до своїх переживань і емоцій слід ставитися лише як до продукту своєї власної свідомості. Зрозумій світ сьогодні, осягни і опануй себе. Ніколи в житті не буде ані краще, ані гірше. Буде лише твій шлях, який є проекцією внутрішнього конфлікту на зовнішній світ, що і формує долю людини. Підсумовуючи: життя не має емоційних градієнтів, їх має лише наша уява. Щоб тобі було добре, тобі треба міняти лише себе. Змінювати світ звісно треба, але стимули до такої дії знаходяться поза нашою особистістю.