UNUS CONTRA OMNES | 142 роки тому народився один з головних ідеологів українського націона...

142 роки тому народився один з головних ідеологів українського націоналізму — Дмитро Іванович Донцов.Народився Дмитро Донцов в нині окупованому ворогом місті Мелітополь 29 серпня 1883 року. Спочатку закінчив Мелітопольське училище, а потім в серпні 1902 року продовжив навчання на юридичному факультеті Петербурзького університету. Ще в студентські роки почав політичну діяльність як член Української соціал-демократичної робітничої партії, але був виключений звідти через конфлікт. Тоді політичні погляди Донцова дещо відрізнялися від тих, які ми знаємо сьогодні, але вже було помітно сходження перших паростків радикального ультранаціоналізму.З 1914 року проживав у Відні й Берліні, а з 1916-го — у Швейцарії, згодом став першим головою Союзу визволення України. На початку 1918-го повернувся до Києва, де працював у гетьманських урядових структурах. Упродовж 1919—1921 років — шеф Українського пресового бюро при посольстві УНР у Швейцарії. З 1922 року — знову у Львові, редагував декілька журналів. Роки спостереження, пізнання, та творення, починають звертати Донцова до традиціоналістичного світогляду — про традиціоналізм він говорить вже у тому ж році у статті «До старих богів», а у 1926 році публіцист написав свою провідну роботу — «Націоналізм», яка вплине на ідеологію ОУН.1939 року емігрував за кордон, перебував в багатьох містах та країнах Європи. Стрімка еволюція Донцова у бік традиціоналізму стається на початку Другої світової війни, відбувається поглиблення учення про національну еліту, він починає апелювати до поняття "каста" в своєму журналі «Батва». Говорячи про касту, Донцов говорить не лише про політичний інститут, але й про суспільну верству і цим прокладає місток до повноцінної концепції ієрархічного, станового суспільства. Підсумком ідейної еволюції в період Другої світової війни стає ще одна фундаментальна праця — «Дух нашої давнини».«Кожний народ представляє – в певній хвилині – його провідна верства. Вона може складатися з касти жерців, феодалів, дрібної шляхти, бюргерів або «селянсько-робітничої» бюрократії, – це все одно. В кожній з них – в різні епохи – може бути втілений тип або один (плебейський), або другий (володарський). Наприклад, напередодні великої революції 1789 p., знуджена пануванням і спрагнена матеріальних утіх, французька феодальна аристократія хилилася вже до феллахського типу. Так само козацька аристократія на Україні – виразний аристократичний тип за Богунів і Дорошенків, стає типом плебейським за панів Халявських…»Всупереч пануючим нині загальноприйнятим "фактам", Донцов був прихильником націонал-соціалістичного світогляду і вітав його успіх: не одна його публікація у «Віснику» містила схвальні думки про звільнення німецької нації від диктату Версалю. Під час війни проти Радянського Союзу він також служив перекладачем в одній з німецьких частин та навіть критикував програму УГВР за антиімперіалізм та ігнорування непропорційно великого впливу однієї біблійної меншини. З 1947 року жив у Монреалі, де у 1948—1953 роках викладав українську літературу у місцевому університеті. Помер великий український ідеолог 30 березня 1973 року.«Перемога сильніших і здібніших – в інтересі поступу, се є один аспект боротьби за існування, другий – усунення слабших, і се також не може обійтися без насильства, сього великого чинника в історії. Природа не знає гуманності і справедливості. Без насильства і без залізної безоглядності нічого не створено в історії … насильство – се одинокий засіб, яким розпоряджують нації, схудобілі через гуманітаризм … прагнути величності своєї країни, се значить прагнути нещастя своїм сусідам. Ми, Українці, можемо лише вітати перемогу фашистів, адже з ними перемогла наша ідея, яку знаходимо в їх концепції рідного краю, як найвищої цінности».☠️ @vallholl