UNUS CONTRA OMNES | після того, як ми дізнались про наказ імператора Японії до капітуляції...

"[після того, як ми дізнались про наказ імператора Японії до капітуляції] люди з академічних кіл знаходились у піднесеному настрої. Молоді студенти вигукували: "Настав наш час! Ми маємо побудувати нову Японію. Жах військової диктатури скінчився і приходить час інтелектуального оновлення!" Вони буквально стрибали від радості....Сьогодні мені 41 рік. Я вважаю події війни ключовою точкою свого життя... Щоб не трапилось, а те яскраве сонце 12 серпня 1945 і те сонячне світло на зеленому листі дерев буде центральною подією в моєму житті і залишиться в моїй пам'яті назавжди.Рільке десь писав, що сучасним людям недоступний драматичний вимір смерті. Вони вмирають на лікарняних ліжках як бджоли в сотах... Смерть сьогодні...не має драми. Ми живемо у світі, де не має місця героїчній смерті. Я згадую "Хагакуре" і цитату "шлях самурая - це смерть". Та епоха була схожа на нашу. Мрії епохи Сенгоку зникли у вічності. Самураї опановували бойові мистецтва, але було важко здобути героїчну смерть в бою... Дехто з самураїв почав присягати перед заходом. І в цей час автор "Хагакуре" пише: "у ситуації або-або без вагань обирай смерть".Ми, ті що живуть сьогодні, можливо, теж уявляємо собі таку смерть, але чи живемо ми насправді?.. Усе про що могли подумати я і мої друзі [під час другої світової] - це коли і як ми знайдемо свою смерть. Ми провели нашу юність у цих роздумах. Сучасна молодь, навпаки, знаходиться у пошуку гострих відчуттів, вони не те щоб не бояться смерті, але їх життя - це не напружене існування, в якому смерть є передумовою до життя...Людина, як правило, не знаходить достатньо причин для того, щоб жити і помирати лише для самого себе. Тому ми знаходимось у пошуку ідеалів. Людська природа визнає лише життя, присвячене якомусь ідеалу, ми скоро втомлюємось від життя "для себе"... Смерть в ім'я великої мети вважалась най звитяжним, героїчним і красивим шляхом до загибелі. Проте, Великої Мети сьогодні не існує. Це природньо, бо сучасна демократична система не потребує "великої мети". Отже, якщо людина не може знайти щось, що переважає саме людське, її життя, в духовному сенсі, втрачає смисл. Щодо мене, наприклад, у ті дні, коли я очікував смерти, впевнений, що скоро із нею зустрінусь, я був щасливішим ніж зараз. Це дійсно дивне відчуття щастя: по-перше тому, що воно прекрасне у спогадах; по-друге тому, що ти зміг його відчути. Сьогодні ж щастя означає лише те, що стосується життя. Це може бути щастя сімейного життя або насолода відпочинком. Але щастя людини, яка готується зустріти смерть, доволі рідкісне відчуття сьогодні... Я молюсь про благородну смерть, смерть в ім'я чогось. Як і авторов "Хагакуре" я народився не в той час...."