UNUS CONTRA OMNES | В мене поки творча пауза, отже не дуже балую вас постами. Але все буде...

В мене поки творча пауза, отже не дуже балую вас постами. Але все буде. Трохи поділюся справами на війні.Ось дивіться, є речі погані в нашій армії. Багато хто з командирів у типових номерних бригадах мають забагато вад та гріхів. Є карʼєристи та ті, що мають наглість апелювати до звання. Є такі, які крадуть та займаються зловживанням становища. Є й такі, яким похєр на війну і їх підрозділ. А є такі, що можливо б і хотіли воювати нормально, але не вміють або занадто інтелектуально та психологічно посередні для якихось інтенцій у самоосвіті або ризиковій ініціативі.Я останнім часом стільки поганого бачив у суміжників… Розповідати не буду, але зазвичай викликає ненависть. Але я знову усвідомив наступне: для того, аби стало краще, ба більше, стало достатньо для перемоги, не так вже й багато потрібно. Не мільйони доларів, не ф15 в кількості 10 тисяч штук, не патріот під кожну хату. Достатньо буде просто оптимізувати роботу всередині, поставити достойних людей на відповідні місця, налагодити системну роботу, виконувати елементарні заходи безпеки, підготовки тощо. І не лінуватись у справах, які дійсно важливі. І не потрібно натівської допомоги на всі гроші світу. Окрім, щоправда, української піхоти, якої забагато зараз сидить в країнах НАТО. Отже, як я і казав, ми переможемо. Так, або інакше, швидше або довше. Перемога невідворотна і ми на неї приречені. Все що треба - це правильно робити роботу. Наш рух зростає, наші структури набувають міці, гідні люди займають все вищі посади і ми нарешті можемо експансувати назовні, асимілюючи в мілітарний націоналізм все більше чергових 88-их бригад тро, яких набрали із вчорашніх алко-ухилянтів, яким вже завтра ми дамо шанс на героїзм.Це все до чого. Багато чого поганого довкола, але ми можемо покращити свій стан своїми силами. Адольф Гітлер, коли описував бої із лівими у Мюнхені, казав своїм штурмовикам, що вони дарма гадають, ніби зараз вони бʼються за вулиці Мюнхена. На тих вулицях тоді вирішувалась доля навіть не Німеччини, але всієї Європи. І коли зараз я скажу, що на східному фронті в Україні вирішується доля світу, ви зрозумієте мене лише згодом. І як колись про англійців казали «прокинувшись, лондонець міг зненацька усвідомити, що він володіє половиною світу», про українців скажуть, що в своїх шанцях вони виборювали ідеологічний та геополітичний вектор усієї картини сучасності.