У міркуваннях дійшов цікавої думки: якщо людина є непослідовна; якщо вона не схильна до традиційного (поза часового), а схильна лише до модного; якщо її бажання є просто примхи та змінюються разом із напрямом вітру - це не просто порожня людина. Це, насправді, відсутність людини. Особистість формується рамками. Щоб на порожньому аркуші паперу зʼявилось коло - потрібно задати колу рамки, окреслити його, виділити те, що є колом, а що НЕ є, або існує поза ним. Якщо у людини не має обмежень, якщо її особистість «інклюзивна» (тобто, включає в себе все і не виключає нічого), то ця особистість є нічим і всим одразу. Без протиставлення нема ідентичності. Немає «за» без «проти». У далекій перспективі, та людина, що йде за віянням моди, трендів, думками свого кола спілкування, оминає незручності та годиться на комфортне - та людина не існує. Вона фон, декор, npc. Я не хочу тут сипати попсою про «біомасу» та все в цьому роді. Радше хочу звернути вашу увагу на вас самих. Там, де ви не стверджуєте своє, а приймаєте соціально-схвальне; там де ви йдете на компроміс задля оминання дискомфорту або у службі своїй слабкості - там ви зникаєте. І замість вас там лишається тільки вегетативний організм, рослина. Вона просто існує і їй подобається сонце.