МАГА починає жити окремим життям. А класичні консерватори вимирають (і туди їм і дорога).Про ідеологічні розбіжності в Демократичній партії ми ще наговоримось. Натомість в республіканському середовищі все не менш динамічно.В той час як партійний мейнстрім гуртується навколо Білого дому і Трампа особисто, підлаштовуючись під його погляди і методи (передаю привіт Марко Рубіо) праворуч кристалізується сегмент МАГА без Трампа. І там цілий зоопарк колоритних (і досить огидних) персонажів. Такер Карлсон і Стів Беннон. Марджорі Тейлор-Грін і Лора Лумер. Ну і всілякі інші фуентеси. Ці персонажі до певної мірі паратизують на президентстві Трампа, проте не цураються бігти поперед батька в пекло (як Беннон, який просуває третій термін для президента) або ж і критикувати Білий дім (як ізоляціоністи-противники Ізраїлю).І якщо Трамп як представник партійного мейнстріму виглядає як потужна політична сила, що успішно експлуатує державний апарат для досягнення своїх цілей, а шизи праворуч через мережу нетрадиційних медіа мають вплив на деякі групи республіканського електорату, то є одна група республіканської політики, яка виглядає зовсім нікчемно. Старі консерватори.Протягом дня довелось почитати чи послухати двох з них. І це настільки душно, що аж кричати хочеться. Зокрема, едіторіал борд Wall Street Journal поповнив такий собі Метью Контінетті - автор численних книг та колонок про те якими прекрасними були 80-ті. Після того як я послухав його незрівнянний в своїй неадекватній ідеологічній зверхності аналіз поточних політичних подій я натрапив на новину про вихід чергової книги "Чому я такий нудний" від Майка Пенса. В якості промоції цієї книги колишній віце-президент апелює до ідей та поглядів котрогось з колишніх президентів, що покинув посаду і помер декілька десятків років тому.Ви можете зауважити мою неприховану антипатію до носіїв старого американського консерватизму і я мушу пояснити природу цієї антипатії. Справа не в критиці їхніх ідей, які не чужими були і мені самому. Справа в тому, що ці самі старі консерватори рейганівського розливу не намагаються ніяким чином апелювати до сучасного виборця, сьогоднішнього громадянина з його проблемами, уявленнями про світ та перспективами. Вони лише повчають всіх своїх слухачів, що при Рейгані республіканці вірили у вільну торгівлю, дерегуляцію і військову міць Америки. І це правильно просто тому що правильно.А якщо вільна торгівля, дерегуляція чи військова міць в останні 20 років позбавили вас можливості працювати на роботі оплачуваній достатньо для оренди житла, то ви просто не правильно вірите в ікону Рейгана на стіні слави американської свободи, нерозумний ви комуніст-ізоляціоніст-популіст.І хоч би як всім нам не муляв очі американський популізм останніх 10 років, у нього є якісь причини. І патеон 80х ці причини ніяк не вирішує.Характерно, що обережні надії ці "старі консерватори" покладають на потенційну кандидатуру добре відомого нам Тед Круза. Що ж, достойна фігура, щоб повести цей корабель в гавань забути ідей.