ВенесуелаВся активність, яку Білий дім створює навколо Венесуели видається водночас логічною в контексті духу адміністрації Трампа і абсолютно абсурдною.З однієї сторони - війна за наркотиками і якась підсвідома недовіра до всього на південь від кордону з Мексикою.З іншої сторони майже хрестоматійний regime change з хорошими перспективами forever war, яких так намагається уникнути нова ітерація Республіканців.За цим химерним міксом політики стоїть не менш химерне порозуміння двох людей в адміністрації: Стівена Міллера і Марко Рубіо.Міллер - заступник голови адміністрації і, ймовірно, найвпливовіша особа в Білому домі. Він - архітектор всієї антиміграційної політики Трампа і загалом ключова особа в другій адміністрації. Він заробив собі довіру Трампа тим, що ні на секунду не послабив своєї лояльності до президента, зокрема після 6 січня 2021, коли так багато людей відвернулись від нього.Міллер - це втілення MAGA політики.Про Рубіо ми говорили чимало. І він, здавалось би, мав бути опозицією до такої особи як Міллер.Проте Марко, який, здається в догоду своєму кар'єризму, бажанню вижити в світі Трампа і надій на 2028, пригнічує всі свої переконання та політичні інстинкти, просто роблячи будь-яку роботу, яку доручає Трамп, схоже таки знайшов царину, в якій може реалізувати свої глибинні прагнення.Як відомо він - син кубинських мігрантів. Відповідно з молоком матері він засвоїв неприйняття латиноамериканських соціалістів. І питання повалення режиму Мадуро для нього завжди було пріоритетним.Тож оця дивна формула підготовки до активних дій проти Венесуели, яка пояснюється прирівнянням наркотрафіку до тероризму і і виявляється у стягненні регулярних військ до берегів Венесуели і потоплення випадкових човнів (начебто з наркокур'єрами на борту) - наслідок злиття дуже різних інтересів ще більш не подібних один до одного діячів.Дуже цікаво куди приведе цей мікс.