Збірна України 2009 року поступилася Ізраїлю в товариському матчі 0:5....Зрозуміло, що проти Ізраїлю не грали всі провідні гравці. Турнір проходив не в дати ФІФА, тому не всіх відпустили. Той же Левицький зараз працює із першою командою Руха на зборах. Нападник Сердюк зі Штутгарта поїде із 2008 роком. Є проблеми із центральним нападником. Але кістяк команди збережений. Наприкінці року відбувася селекційний збір по українських командах. Тренерський штаб бачив все на свої очі.Ізраїль не переїхав нас катком, не переграв за грою. Ми програли через власні помилки. Кожен навіс ніс собою загрозу. Дуже багато помилок у простих ситуаціях. Наче гравці вперше бачать один одного. Так не може грати збірна. Навіть юнацька.Це вже не є якась випадковість, чи збіг обставин. 2009 рік не пройшов першу кваліфікацію на Євро Ю-17. Пропустивши вперед не тільки Італію, але і Чорногорію. Ми сенсаційно не обіграли чорногорців маючи перевагу за грою, а потім не дотерпіли з італійцями 5 хвилин. Під час підготовки до офіційних матчів програвали командам Катару, ОАЕ. Потрібно реагувати на проблеми.Якщо будемо щирими, то 2009-й рік не є найталовитішим в історії українського футболу. Не дарма туди запрошують футболістів на рік молодше - Рибак, Дзюринець, Гордєєв. На такому рівні кожен рік дуже важливий та може робити різницю.Але у нас в цьому поколінні не має топ-талантів. Я не можу когось виокремити. Той же Гамзік не є на головних ролях в Баєрі Ю-17. Цікавий Кожушко зі Славії,Сердюк зі Штутгарта, з греками сподобався Гурам, але не більше. Мені дуже імпонує Буравцов із Динамо. Не має яскравих особистостей. Не має лідера. Ватажка. Це покоління може брати тільки командною грою. Є добротні футболісти, із якими сміливо можна працювати. Це не є збірна, де бракує гравців на позиції( як було із 2004 роком без вінгерів та одним форвардом). З 2009 року не буде багато гравців на рівні національної збірної.Явні проблеми із характером. Коли щось йде не так, чи пропускаємо першими, то пиши-пропало. З Чорногорією не змогли реалізувати перевагу, не дотерпіли з Італією. Програли ОАЕ - 0:3. Без характеру нічого не буває у футболі.Селекція має бути більше глибокою закордоном. Давати шанс гравцям із маленьких європейських клубів. Приклад Дмитра Михайленка, який знайшов у словенській Олімпії Малова, десь в Іспанії Кіселя. Якщо гравець грає десь у Словаччині, Угорщині, Польщі, Словенії, то не значить що він не підходить.Олександр Борисович Ситник - хороший юнацький тренер. Не має передумов сумніватися у його кваліфікації. Він із Динамо та Шахтарем доволі успішно працював. Але на рівні збірних у нього щось не йде. 2008 рік не пройшов кваліфікацію на Євро Ю-19( там більше цікавих гравців, ніж у 2009-му), зараз із 2009 проблеми. Робота зі збірною та клубом це зовсім різні речі. В одному випадку вміння спілкуватися із гравцями, психологія, колектив вирішують все. І іншому потрібно думати про фізичну підготовку, щоденну роботу.У Ситника є ідеї, власне бачення структури гри, під яке не вистачає футболістів, або не всі можуть грати в цей футбол. Скажімо ЛНЗ має дуже потужний 2009-й рік, але збірників не так багато. Той же фланговий захисник Смотрицький був на зборах із першою командою, де не губився. Але це гравець стилю "битися-боротися", самовіддача, а збірна хоче грати інший футбол. Тому коса швидко находить на камінь.Проти Греції дуже здорового себе показали гравці із системи Шахтаря, або ті хто був у системі Шахтаря(Гурам). Вони розуміють принципи тренера. Для інших це складно. Сьогодні загубився на полі зірковий Рибак... Побудова гри збірної бажає бути кращим.УАФ не повинні змиритися. Не боятися визнавати свої помилки. Шукати варіанти вирішення. Головне не ігнорувати проблеми. Є варіант Динамо, коли чекають до глибокої кризи, а є варіант Шахтаря, коли діють на випередження.