Перстень-печатка Томила Коїленського, перша третина XVI ст. Мідний сплав; лиття, гравіюванняОвальна, D– 14,5х14 мм; H– 23,5 мм; W– 3,1 гЗ колекції #МузейШереметьєвих, Київ (МС-2207)Цього персня з родовим знаком і написом + ТОМИЛА ПЄЧАТЬ носив на пальці волинський зем’янин Томко Сачкович Коїленський. Народився він орієнтовно в останній чверті XV ст. Рано втративши батька, виховувався вітчимом Сеньком Ласковичем, за якого вийшла заміж його матір-вдова Васька (Василина) Страшківна. Як і багато інших волинських шляхтичів зі старожитніх рицарських родин, служив господарським дворянином, виконуючи різні доручення свого патрона – великого князя литовського Сиґізмунда Старого.Разом із братом Богушем посідав кілька сіл у Володимирському повіті, зокрема й Коїльне (нині Когильне Володимирського р-ну Волинської обл.). Цікаво, що цей маєток був фамільним володінням Томкової матері, а не батька. Виходить, що не тільки родове гніздо, а й прізвище він успадкував по жіночій лінії.Помер Томко Сачкович між 1534 та 1545 роками, залишивши по собі вдову та єдиного сина Ждана. Про цього рицаря, як «мужа великої слави», згадує в своєму гербівнику Бартош Папроцький. Він же описує й обставини смерті шляхтича. Коли 1577 року татари вкотре вдерлися на Волинь, Ждан Коїленський «значну дав відсіч поганській навалі, та коли в нього набої закінчилися, був переможений і вбитий».У своїй праці «Gniazdo cnoty» (1578) Папроцький подає зображення (мал. праворуч) й опис герба Коїленських – «Жданового клейноту давнього»: підкова з шаблею зверху у блакитному полі. Єдина спадкоємиця Ждана Коїленського – звали її Богданою – побралася з Матвієм Єло-Малинським, який був луцьким війтом, ротмістром, секретарем і дворянином королів Стефана Баторія та Сиґізмунда Вази. Була вона останньою із прямих потомків Томка, що носили його родове ім’я.ІГОР ТЕСЛЕНКО, к. іст. н.