🔼🔼🔼🔹Коли навколо вибухи, а мережі руйнуються ворогом, для диспетчера немає права на паузу. Його робота – це безперервний процес, від якого залежить світло в домівках тисяч людей. 🔸Диспетчер (старший) оперативно-диспетчерської служби АТ "СУМИОБЛЕНЕРГО" пан Ігор понад 30 років у професії, говорить – обрав її за покликом серця й жодного разу не пошкодував.💡Диспетчер – це людина, яка координує роботу фахівців на об'єктах і в мережах. По області в один момент працює значна кількість бригад, і завдання диспетчера – проконтролювати, щоб ніхто з них нікому не заважав – а навпаки, допомагав. І бригади на лініях, на підстанціях працювали такими чином, щоб забезпечувався безперервний розподіл електроенергії та щоб ця робота була безпечною для самих енергетиків. Тобто, щоб ніхто не потрапив під напругу – всі були живі й здорові.❓Як проходить зміна диспетчера в сьогоднішніх умовах?✅Я б сказав, що це не окрема якась зміна. Диспетчерське управління – безперервний процес. Коли я приходжу, то мушу включитися в той процес так, щоб це було непомітно – щоб не починалося щось із мене і не завершувалося мною. І завершити свою роботу так, щоб цей процес тривав і надалі. Головна ціль – щоб було без пригод. ❓Як змінилася робота з початку повномасштабної війни?✅Робота, яка була до війни, вона залишилася далеко позаду і просто в пам'яті – як дитяча розвага, в порівнянні з тим, що ми маємо зараз. Це навіть порівняти неможливо – це дуже різні процеси. Сам алгоритм роботи вибудуваний зовсім інакше. Зараз ми працюємо постійно на форс-мажорі. Такі ситуації не описані в жодному з підручників, в жодній із інструкцій. ❓Що допомагає триматися – ментально та професійно?✅Якщо сприймати кожен новий день як окреме життя – тоді легше. Тобто, кожного ранку все починаєш із нуля. А коли бачиш – нічого не змінилося з учора, це вже дуже добре! І стрес головне не накопичувати, щоб не зійти з розуму. Тому я собі говорю так: спокійно, все іде як іде, своїм ходом. Усі проблеми будемо вирішувати мірою їх надходження. ❓Як боретеся зі страхом перед небезпеками ?✅Як такого страху немає, бо якщо постійно боятися – нервова система просто не витримає. Але є біль за людей – рідних, колег, земляків. Та я точно впевнений, ми витягнемо, ми все одно будемо робити свою справу, щоб там не було, ми все одно щось придумаємо. Але по людях видно, що звісно це все дуже виснажує. І ніхто не скаржиться, що найцікавіше.Тому страху нема, але є злість на тих, хто вирішив нас позбавити нормального життя. А багатьом українцям взагалі його зруйнували. Ми спокійно жили, могли щось планувати, а росіяни прийшли й просто розтоптали це все. І тепер ми щодня просто боремося – за своє життя, за життя підприємства, за майбутнє України. ❓Що запам'яталося з роботи найбільше? Можливо, якась зміна? ✅За всі роки моєї роботи на Товаристві багато чого запам'яталося. Але от якщо без деталей із міркувань безпеки, то як приклад – прилітає на підстанцію до 20 ворожих безпілотників, майже все розбито, все обладнання, всі мережі, які від підстанції відходять. А через дві з половиною години ми вмикаємо всіх споживачів, які були знеструмлені. Ось такі моменти звісно запам'ятовуються. І головне, пересічна людина ніколи не зрозуміє – як це вдалося. Все розбите, всі лінії лежать на землі, а споживачі зі світлом. Диво? Ні! Лише наша робота. ❓І як це вдається?✅Розповімо обов'язково, але після війни. Якщо коротко – це лише професійна робота диспетчерів і всіх енергетиків.