Казка про жуків самойобівЧастина 3Ну та робити нічого. Починає жук гній квадратний котити, а красіво відбитий кантік заважає. І так його і так, а він ска на зло фізиці підпорядковується.Втомився жук. Присів тако, лапки звісив і задумався.Скільки всього він зробив? І на нараду сходив і заявку написав і автотранспорт запланував і планів на всі випадки життя надрукував, і тести і заняття пройшов, але чомусь на душі сумно, бо ж ішов він сюди маючи зовсім іншу ціль. Він мав зліпити свою купку гною і відкотити її туди, де їй має бути місце. Стоп. А як я, жук, маю зрозуміти що це саме це місце? Значить таке місце має бути зазначене табличкою: «місце для зберігання гною» і табличка має бути красівою із кантіками по боках, щоб ніхто не запитав: «що це за хня?». А в самій купці гною мають бути методичні рекомендації для швидкого росту личинки і план вводу в посаду лялечки. А я буду на контролі, тому всю документацію буду затверджувати особисто, щоб ніхто не ноібав. За вікном потроху сідало сонце, що означало кінець робочого дня для всіх жуків. Всіх, крім воєнних. Воєнні жуки бігли по енергетики, бо внутрішнє бажання заааібібати навколишній світ нікуди не зникло. Навпаки, воно розвивалося із неабиякою геометричною прогресією, яку штовхала вперед сама матінка еволюція.Жук звичайний потроху зникав, а йому на зміну приходив інший, більш адаптований під сучасність жук-самойоб.Сподобалося?Вподобаєчку🫡Також прохання щось закинути на баночку, вона у нас одненька не закрита👇👇👇👇👇Баночка 3 на зарядну станцію для ротної групи 24 полку:https://send.monobank.ua/jar/48wB9Fh7a