Ми рано чи пізно повернемося до мирного життя. Жодна війна не триває вічно. Але мене дедалі більше хвилює не тільки факт повернення до миру, а й те, яким буде це мирне життя і чи дадуть нам узагалі можливість його прожити.Є відчуття, що після війни багато медіа - і державних, і напівдержавних, і цілком комерційних - не зможуть або не захочуть відпустити тему конфлікту. Вона зручна, тримає увагу, мобілізує, поляризує, радикалізує. Ненависть продається простіше, ніж складна розмова про відновлення, відповідальність і тишу. І є ризик, що замість реального миру ми отримаємо його симуляцію - без вибухів, але з постійною напругою.⚠️Так, ми знаємо, хто напав. Ми знаємо, що Росія є агресором. Ми знаємо, що обрали інший шлях, але якщо ми говоримо про майбутнє, ми не можемо ігнорувати й інше: рішення конкретних політиків, роки популізму, корупції, відкладених реформ, медійних маніпуляцій теж привели нас у цю точку. І якщо після війни ці теми будуть витіснені з публічного простору заради «зручної» ворожнечі, ми просто законсервуємо проблему.❗️Мене насторожує, що наступним етапом емоційної мобілізації можуть стати нескінченні дискусії про мову, віру, «правильну» ідентичність, «справжніх» і «несправжніх» українців. Не як спосіб осмислення, а як нескінченний конфлікт. Коли формально мир уже є, але внутрішньо люди живуть у режимі вічної оборони. Коли замість відновлення психіки, економіки, довіри ми отримуємо нескінченну драму, в якій людина не має права просто жити.Мирне життя - це не лише відсутність обстрілів та повернення державних свят. Це можливість не бути постійно втягнутим у медійну війну. Це право не реагувати щодня на черговий «скандал», який підтримує високий градус ненависті, але не дає жодного конструктиву.Я боюся не тиші після війни. Я боюся, що нам не дадуть до неї дійти. Що ми з однієї надзвичайної реальності плавно перейдемо в іншу - менш криваву, але таку ж виснажливу. Можливо, найскладніше після війни - це навчитися не жити в режимі постійної катастрофи. І це завдання не менш важке, ніж вистояти.Можливо мене десь там читають і почують..