Армін Молер — швейцарський та німецький публіцист, історик, філософ і політичний мислитель, головний систематизатор та історіограф Консервативної революції в Німеччині, приватний секретар Ернста Юнґера та інтелектуальний натхненник європейських «нових правих». Автор епохального дослідження «Консервативна революція в Німеччині 1918–1932», праць «Фашизм як стиль», «Зміна сторожових» та «Нове німецьке питання».

Народився 12 квітня 1920 року в Базелі в заможній родині. Вивчав германістику, філософію та історію мистецтв у Базельському університеті під керівництвом Карла Ясперса та Германа Шмаленбаха. У юності перебував під сильним враженням від героїчного пафосу та антикомуністичного пориву доби. У 1942 році, охоплений прагненням побачити тотальну війну на власні очі та взяти участь у поході на Схід, Молер нелегально перетнув кордон із Німеччиною, намагаючись записатися добровольцем. Проте пряме зіткнення з партійною диктатурою та тотальною бюрократією принесло швидке протверезіння. Повернувшись до Швейцарії, він був заарештований, засуджений військовим трибуналом до тюремного ув'язнення за дезертирство зі швейцарської армії та незаконний перетин кордону, після чого повернувся до академічної роботи.

У 1949 році Молер захистив докторську дисертацію, яка за рік вийшла друком під назвою «Консервативна революція в Німеччині 1918–1932». Ця книга здійснила переворот в історичній та політичній науці: Молер уперше звів розрізнені ідеї Веймарської доби в цілісну систему й легітимізував саме поняття «Консервативна революція». Його головним завданням було провести жорстку розмежувальну лінію між автентичною консервативною думкою та націонал-соціалізмом. Молер довів, що філософія Артура Меллера ван ден Брука, Ернста Юнґера, Освальда Шпенглера, Карла Шмітта та Ернста Нікіша була не підготовчим етапом гітлеризму, а його глибинною духовною антитезою — шляхетною, аристократичною та антибуржуазною традицією, яку партійний режим згодом маргіналізував, вихолостив і придушив. Дослідник вибудував класичну структуру руху, розділивши його на п’ять головних русел: «молодих консерваторів», «націонал-революціонерів», «фьолькіше», молодіжний рух та «рух сільського люду».

Упродовж 1949–1953 років Молер був особистим секретарем Ернста Юнґера в Равенебурзі, що остаточно викристалізувало його політичну думку і погляди на культуру. Спираючись на Ніцше, він сформулював власну метафізику історії — концепцію «кулястого» або циклічного часу, яку протиставив лінійному міфу прогресу лібералів і марксистів. Для Молера історія рухається не по прямій лінії до штучного раю, а в постійній динаміці повернення до сакральних першопочатків буття. Свій філософський метод він називав радикальним номіналізмом: відмовою від абстрактних універсальних догм на користь унікальної, конкретної долі окремих народів, земель та історичних спільнот.

З 1964 по 1985 рік Молер очолював впливовий Фонд Карла Фрідріха фон Сіменса в Мюнхені, перетворивши його на один із найпотужніших центрів правої консервативної думки в Європі. Як блискучий полеміст, журналіст і редактор часопису Criticón, він став живим мостом між інтелектуалами міжвоєнної Німеччини та повоєнними французькими «новими правими» Алена де Бенуа. Саме Молер передав новому поколінню європейських консерваторів розуміння грамшіанства справа — необхідності вести боротьбу не за парламентські крісла, а за мову, культуру та світоглядні парадигми суспільства.

Армін Молер пішов із життя 4 липня 2003 року в Мюнхені у віці 83 років. Він залишив по собі фундамент, на якому тримається сучасне розуміння альтернативної Європи, нагадуючи, що консерватизм покликаний заново роздмухувати вогонь вічних начал.

«Стара структура Заходу як синтез класичної культури, християнства та імпульсів народів, що вперше входять в історію, руйнувалася. Нова єдність, однак, ще не виникла. Ми стоїмо в цьому перехідному періоді, цьому „інтеррегнумі“, який накладає свій відбиток на кожну духовну діяльність. Консервативна революція зумовлена ним і водночас бачить себе спробою подолати його». — Армін Молер

Ідеологія

SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати