Роджер Скрутон — британський філософ, естетик і один із найважливіших мислителів консерватизму 20–21 століття.

Народився 27 лютого 1944  року у Лінкольнширі (Англія) у звичайній родині. Його батько вчитель був переконаним соціалістом, через що між ними часто виникали суперечки. Маючи високі оцінки та бездоганно склавши іспити, Скрутон вступив до Кембриджу на факультет філософії. Згодом отримав ступінь доктора філософії та почав працювати науковим співробітником в університеті.

Поворотним моментом стали травневі заворушення 1968 року в Парижі. Під час них Скрутон побачив, як ліві протестувальники руйнують вулиці й майно громадян під марксистськими гаслами, що остаточно закріпило його світогляд.

Починаючи з 1980-х років Скрутон активно вів публіцистичну діяльність. Найбільш суперечливою публікацією стала книга «Дурні, шахраї та палії. Мислителі нових лівих» — збірка його есе з журналу Salisbury Review, у якій він критикував 14 інтелектуалів, зокрема Мішеля Фуко та Жан-Поля Сартра. Книга одразу заполонила усі полиці книжних магазинів Англії, вона була настільки провокативною, що навіть начебто консервативний уряд Тетчер, спочатку піддав сумніву саму книгу і не хотів давати згоду на її випуск. Проте головний свій твір «Як бути консерватором» Скрутон написав аж у 2014 році.

У 1982 році він взяв участь у заснуванні британського консервативного журналу «Salisbury Review» і протягом 18 років писав для нього статті, а вже через п'ять років Скрутон заснував власне видавництво «The Claridge Press». Разом з науковою та публіцистичною діяльністю протягом 1980-х років він активно допомагав дисидентському рухові в комуністичній Східній Європі, створюючи підпільні мережі для вчителів. Згодом, вже після падіння комуністичних режимів, він отримав низку премій та нагород у Чехії, Польщі та Угорщині. А у 2016 році Роджера Скрутона було посвячено в лицарі за «заслуги в філософії, викладанні та державній освіті».

Усю свою кар’єру Скрутон захищав класичну естетику проти сучасного мистецтва, а традиції та національну ідентичність — проти глобалізму й мультикультуралізму. Він увів поняття oikophilia (любов до свого дому) та oikophobia (ненависть до свого дому). Скрутона часто порівнювали, а згодом називали головним послідовником Едмунда Берка, через схожість ідей та думок. Він вважав, що суспільство — це не угода між живими людьми, а договір між поколіннями. І ми не маємо права руйнувати те, що було створено нашими предками. Роджер Скрутон уважно стежив за подіями в Україні, особливо під час Революції Гідності та початку російської агресії 2014 року. У своїй статті для Forbes він наголошував, що для нього Україна була прикладом активного національного опору.

У квітні 2019 року після інтерв’ю виданню New Statesman Скрутона звільнили з посади радника британського уряду з питань архітектури та містобудування — окремі його висловлювання визнали ксенофобськими. Однак уже за кілька місяців його повністю відновили на посаді. Філософ зміг довести, що інтерв’юер суттєво перекрутив його слова. Видання згодом публічно вибачилося перед ним.

18 січня 2020 року Роджер Скрутон помер у віці 75 років після дворічної боротьби з раком.

Скрутон не обмежувався захистом консерватизму. Він прагнув показати, що консерватизм — це насамперед вдячність за отриману спадщину та відповідальність за її збереження для майбутнього. Саме в цьому він лишався справжнім філософом — людиною, яка продовжувала шукати істину навіть там, де інші бачили лише руїни.

«Консерватизм — це не програма, а настанова: любити те, що маємо, і дбайливо це зберігати.» — Роджер Скрутон

Ідеологія

SonnenradCvlt | Сайт | Підтримати