росія роками не могла прийняти, що Україна — окрема держава, а не “частина їхнього простору”.Що Україна має право на свій шлях, свою владу, свій бюджет, свою мову, свої рішення і свою суб’єктність.У випадку Дніпра і Слобожанського ми бачимо схожу логіку на місцевому рівні.Велике місто дивиться на громаду поруч не як на рівноправного сусіда, а як на територію своєї “зони впливу”.Мовляв: ви поруч із нами, ви користуєтесь нашою інфраструктурою, ви пов’язані з нами — значить, маєте бути під нами.Слобожанське — це окрема громада.Зі своїм бюджетом, своїми людьми, своїми податками, своїми проблемами і своїм правом на розвиток.Так, інфраструктурні питання треба вирішувати.Так, вода, тепло, пожежна безпека, комунальні служби — це реальні виклики.Але ці питання не мають ставати приводом для зверхності, тиску чи спроб поставити громаду “на місце”.Бо самостійність — це не образа для сусіда.Це нормальне право громади.І якщо хтось не може прийняти, що поруч є не підлегла територія, а окрема сильна громада — проблема не в громаді.Проблема в імперському мисленні, просто в місцевому масштабі.