🇺🇦 Наші людиІрина Боклаг: «Робота на шахті – це цікаво та відповідально»Сьогодні в рубриці «Наші люди» пресслужба ДП «СхідГЗК» знайомить читачів з Іриною Боклаг, трудовий шлях якої пов’язаний із непростою шахтарською працею.🔹Працювала на глибині 615 метрівУ юні роки Ірина здобула освіту вихователя дошкільного закладу. Але так склалася доля, що у 2006 році вона прийшла на шахту «Нова» у Жовтих Водах. Починала прибиральницею виробничих приміщень, а згодом почала працювати стовбуровою поверхневою та стовбуровою підземною.«Робота на шахті – це цікаво та відповідально, - зазначає Ірина. – Працюючи стовбуровою поверхневою, я займалася обслуговуванням підйомних установок, які переміщують людей, вантажі та руду. Слідкувала за правильним завантаженням/розвантаженням, передавала сигнали машиністу підйомної машини. Забезпечувала безпечну організацію спуску та підйому людей. Що стосується обов’язків стовбурової підземної, вони подібні. Але весь процес відбувається під землею. Максимальна глибина, на якій доводилося працювати – 615 метрів.Звісно, шахтарський колектив – це переважно чоловіки. До жінок було ввічливе ставлення, але у роботі – всі на рівних: жодних поблажок. І мені подобалося, що я спроможна справлятися зі своїми обов’язками. Адже не кожній людині дано спускатися під землю. Що стосується мене – завжди працювала із задоволенням та без зайвих хвилювань».Наступною сторінкою трудової біографії Ірини Боклаг стала робота контролером на КПП у відомчій сторожовій охороні ДП «СхідГЗК». Уважність, відповідальність, дисципліна – всі ці якості допомагали Ірині чітко виконувати поставлені задачі. А згодом наша співрозмовниця повернулася до шахтарської праці. Цього разу – це була Новокостянтинівська шахта ДП «СхідГЗК», де Ірина протягом трьох років працювала стовбуровою поверхневою до виходу на заслужений відпочинок у 2022 році (відповідно до законодавства, вона мала можливість вийти на пенсію у 45 років).🔹Заслужена нагородаЩе однією невід’ємною частиною життя Ірини є донорство. Все почалося з того, що у 2010 році її сестра очікувала появи на світ своєї донечки. І, за існуючими правилами, хтось із рідних чи друзів мав здати кров. Тоді Ірина вперше спробувала себе в якості донора. А потім здала кров ще раз, і ще раз… Так і долучилася до донорського руху. Стала здавати кров регулярно. Мета була одна – бути корисною, допомагати рятувати життя тим, хто потребував донорської крові. Особливої актуальності це набуло під час повномасштабного вторгнення.Минулого тижня під час чергової акції зі збору крові у Жовтоводській міській лікарні Ірині Боклаг урочисто вручили посвідчення та відзнаку Почесного донора України. Таке звання присвоюють громадянам, які безоплатно здали 40 доз крові.«Ірина Боклаг – особлива гордість нашого міста, - зазначають у Жовтоводській міській лікарні. – Її приклад надихає, її доброта – безцінна!»Колеги-комбінатівці щиро вітають Ірину з відзнакою! Бажають міцного здоров’я та мирного неба!