Публічний простір і державна земля роками нагадують «шведський стіл» для обраних, де замість прозорого меню працюють кулуарні домовленості. Іноді це доходить до абсурду, коли звичайна «вбиральня" на папері стає фундаментом для багатоповерхівки в центрі міста.Вчора на круглому столі «Обговорення законодавчих ініціатив щодо усунення земельних схем при забудовах державної та комунальної землі», присвяченому обговоренню законодавчих ініціатив, спрямованих на усунення правових прогалин і практик, що створюють передумови для реалізації земельних схем при забудові державної та комунальної землі (у центрі уваги – законопроєкти № 14038 та № 14039, а також інші ініціативи щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері), який організував аналітичний центр EU-LEAP за сприяння Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку, ми говорили про механіку цих процесів. За одним столом зібралися народні депутати, судді Верховного Суду, детективи НАБУ, прокурори САП, представники Фонду держмайна, Укроборонпрому, науковці та міжнародні партнери. Бо проблема давно переросла будь-яке одне відомство і стала системною. Є дві базові схеми, через які роками зникає державна і комунальна земля.1️⃣ Інвестиційні договори, які дозволяють передавати ділянки під забудову без конкуренції і без реального контролю держави чи громади.2️⃣ Так звані «туалетні схеми», коли мізерний, подекуди фіктивний об’єкт нерухомості стає юридичним ключем до гігантських земельних масивів.⚖️ Саме ці механізми мають перекрити законопроєкти 14038 і 14039, які ми обговорювали на круглому столі. Але проблема значно глибша за конкретні схеми.Жоден закон не працюватиме там, де немає актуальної містобудівної документації. У 2021 році ми зобов’язали громади розробити комплексні плани просторового розвитку, документи, які встановлюють чіткі правила використання територій і закривають можливості для маніпуляцій із призначенням земель. Норма мала запрацювати з 2025 року, але її перенесли на 2028-й.Станом на сьогодні такі плани мають лише сім громад. Тільки дві внесли їх до кадастру. Великі міста продовжують працювати за застарілою логікою. Київ із бюджетом понад 120 мільярдів гривень досі живе за генпланом, який не відповідає реальності. І у приватних розмовах часто звучить відверто «так було завжди». Я не готова погоджуватися з логікою «так було завжди».Саме тому паралельно із законодавчими змінами нам потрібно закладати іншу модель, коли громада зацікавлена мати актуальну документацію, коли правила не можна змінити під проєкт, а рішення приймаються в межах зрозумілої і публічної логіки розвитку території.Бо за кожним гектаром, переданим без торгів, стоять недобудовані школи, недофінансовані лікарні і втрачені можливості для громад. За кожною «схемою» стоять конкретні рішення і конкретна відповідальність.Схеми виникають там, де правила дозволяють їх обійти. І поки ця логіка зберігається, система буде відтворювати нові варіації тих самих історій, «туалетні» схеми еволюціонують у «кіоскові», «сарайні», «гаражні» та хоч «парканні». І наша боротьба щоразу буде нагадувати відсікання однієї голови гідри.🇺🇦 На жаль, сьогодні в Україні земля давно перестала бути просто ресурсом. Вона стала валютою тіньових домовленостей. І поки країна бореться за кожен метр на фронті, у містах ще триває боротьба за те, щоб цей метр працював на громаду, а не на схеми. І це треба змінювати.