Якщо ваш чат багатоквартирного будинку у Viber о другій годині ночі нагадує суміш гладіаторських боїв та шекспірівської трагедії через колір фарби у під’їзді чи встановлення відеокамер, вітаю, ви в епіцентрі справжньої демократії. Чесно кажучи, у моєму будинковому чаті дискусії на тему «бути чи не бути» генератору для ліфта тривали довше і складніше, ніж окремі дискусії в парламенті.🏢 В цьому контексті, у якийсь момент стає очевидно, що проблема не в темпераменті сусідів. Проблема в тому, що вся система управління житловим фондом тримається на ентузіазмі або неенетуазмі кількох активних людей, а не на зрозумілій архітектурі відповідальності. На сьогодні майже 90% житла збудовано до 1990-х років, середній вік будинку перевищує 50 років, капітальні модернізації фрагментарні. Війна лише оголила те, що накопичувалося роками: енергетична вразливість, фінансова неспроможність співвласників, слабка професіоналізація управління, відсутність повної цифрової картини по житловому фонду країни.🏛 Саме ці питання стали предметом дискусії під час конференції «Управління житловим фондом та захист постраждалого від війни населення: виклики і рішення в межах реформи житлової політики», яку організувало Міністерство розвитку громад та територій України спільно з нашим Комітетом Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування за підтримки Council of Europe Office in Ukraine та інших європейських партнерів.📑 Йшлося про ініціативу нового закону про управління житловим фондом, документ, покликаний сформувати сучасну законодавчу рамку для управління багатоквартирними будинками, визначити підходи до організації співвласників, прозорості процесів і системності прийняття рішень у цій сфері.⚖️ Очевидно, що така рамка давно назріла. Проте ми свідомі щодо того, що подібний документ має пройти через «дрібне сито» дискусій і бути розібраним на молекули, адже він торкається кожного, у кого є ключі від власної квартири.🎭 Жоден закон не зробить ідеальними відносини між сусідами і не перетворить будинковий чат на академічний диспут. У будь-якому «датському королівстві» завжди звучатиме своє «бути чи не бути». Але закон може дати правила, межі відповідальності й передбачуваність рішень. Там, де є правила, навіть найгостріші дискусії мають шанс завершитися конкретним результатом і для окремого будинкового чату, і для держави, і для суспільства загалом.