Ми можемо скільки завгодно говорити про «покращення бізнес-клімату». Але якщо підприємець не бачить різниці між минулим і сьогоденням значить, клімат залишився стабільно прохолодним. Більше того, якщо він не відчуває цього «потепління» ні в короткостроковій, ні в довгостроковій перспективі — значить, система ще не працює так, як повинна.🤝 Традиційно на запрошення @Української Ради Бізнесу беру участь у таких діалогах влади і бізнесу. Сьогодні на форумі «Діалог влади з бізнесом: виклики та нові можливості для розвитку ММСП», де ми з колегами говорили, що потрібно зробити, щоб держава і бізнес працювали як союзники, а не як опоненти.На мою думку, бізнесу сьогодні потрібна системна підтримка держави за п’ятьма ключовими напрямами.1️⃣ Регуляторне середовище.Саме воно визначає, чи є в державі довіра й передбачуваність. Я займалася дерегуляцією ще з 2016 року і можу сказати чесно рух є, але системної зміни ще ні. Справжній прорив можливий лише через цифровізацію, яка прибирає людський фактор і маніпуляції.Цифрова система не має настрою, не бере хабарів — вона просто працює.2️⃣ Інфраструктура.Не лише дороги й логістика. Для бізнесу важлива соціальна інфраструктура — дитячі садки, укриття, сервіси, які дозволяють людям працювати. Жінка не вийде на роботу, якщо немає безпечного місця для дитини. Тому садок із укриттям (як приклад) — це теж частина економічної політики.3️⃣ Людський капітал.Після війни кадровий дефіцит стане викликом №1. Ми маємо вже зараз переосмислити освіту, дати більше практичних програм і можливостей для ветеранів, жінок, людей, які змінюють професію.4️⃣ Доступ до фінансів.Програма 5–7–9% довела свою ефективність, але цього замало. Банки неохоче дають проектні кредити, ставки високі. Тому позитивна практика, коли місцева влада знижує відсоткову ставку до нуля, чи звільняє від сплати податків має стати правилом, а не винятком.5️⃣ Відновлення малого бізнесу.Ракети не питають, де фронт, вони руйнують підприємства по всій країні.Кав’ярні, перукарні, невеликі виробництва залишаються без даху, без обладнання, без оборотного капіталу. Такі бізнеси часто не потрапляють у великі державні програми, бо їм потрібно не десятки мільйонів, а пів мільйона щоб просто відновитись і вижити. Ми вже зібрали пропозиції від бізнес-асоціацій — Української Ради Бізнесу, Європейської Бізнес Асоціації, Американської торговельної палати, Спілки українських підприємців. Ці напрацювання вже обговорюються в комітеті.Ми звикли говорити про «велике відновлення» в масштабах держави. Але кожна відремонтована крамниця, кожен новий ФОП, кожен повернутий працівник — це мікровідновлення, з якого складається макрорезультат. Тут лише арифметика, коли бізнес живе, то живе і країна.