Житлова політика — це завжди система зважувань і противаг. З одного боку інтереси держави та європейські зобов’язання. З іншого очікування громад та конкретних людей, які роками стоять у черзі на житло. Кожна норма в законопроєкті №12377 «Про основні засади житлової політики» — це спроба знайти баланс між цими сторонами та реформувати житлову сферу. Сьогодні у Комітеті держвлади ми розглянули блок правок №1799–1916. Вони стосуються «Прикінцевих та перехідних положень» — розділу, який визначає, як відбудеться перехід від старих правил до нової системи.Основні теми, які викликали найбільше дискусій:🔸 чинність житлового кодексу: як забезпечити перехідний період, щоб уникнути правового вакууму;🔸 державний реєстр і нова інформаційна система: коли саме припиняється старий облік і починає діяти новий;🔸 обмеження для отримувачів державної підтримки: чи справедливо забороняти продаж житла протягом 10 років, чи варто шукати більш гнучкі рішення;🔸 реєстрація договорів оренди: суспільство не сприйме додатковий тягар без паралельних податкових стимулів;🔸 позиція органів місцевого самоврядування: необхідність збереження їхніх інструментів управління житловим фондом.Цим засіданням Робоча група завершила розгляд усього блоку правок, але робота не завершилась. Попереду консультації з Міністерством соціальної політики, Асоціацією міст України, Національною асоціацією банків, а також додаткові дискусії з європейськими партнерами.Я вдячна колегам за конструктивну роботу. Ми рухаємося складним шляхом і саме так формується нова архітектура житлової політики: від відмови від застарілого кодексу до створення сучасної цифрової системи, яка гарантуватиме прозорість і справедливість.