Інвестиції, як соняшник: ростуть лише там, де світло.Львів завжди був воротами до Європи. А минулого тижня він став майданчиком для відвертої розмови про головне — як залучити міжнародних інвесторів у сферу нерухомості.Днями взяла участь у LVIV INVEST FORUM у дискусії про інвестиції, прозорість та відновлення України.Коли бізнес питають, що заважає інвестувати в Україну, відповідь зазвичай дуже конкретна.Так, перелік проблем можна розтягнути на кілька сторінок, але найчастіше все зводиться до трьох «камінців у черевику»:🔹 Безпека. Ракети і тривоги не найкраща реклама для капіталу.🔹 Корупція і непрозорість. Інвестиції, як фінансові ринки, ростуть лише там, де є світло й прозорість.🔹 Слабкі інституції. Інвестор хоче бачити правила, натомість потрапляє на спринт по мінному полю. Пригадуєте, як Rheinmetall скаржився на нашу бюрократію? Це лише один із сотень кейсів.І ось тут ми підходимо до питання, яке інвестори називають своїм головним болем — дозвільні процедури. Якщо безпеку ще можна пояснити війною, а інституції — довгим процесом реформ, то хаос у дозволах виглядає як сигнал «країна не готова». Для інвестора час завжди дорівнює грошам, а довгі паузи у глобальній конкуренції прирівнюються до автоматичної поразки.Поділюся історією. Компанія з міжнародними інвестиціями готова будувати в одній з областей, це великий R&D центр для сотень українських інженерів. Ділянка є, інвестиції є, воля є. А замість зеленого світла — три відмови у «містобудах». Погодьтеся: це як запрошувати гостя до хати й тримати його на порозі.Лише завдяки військовій адміністрації, до якої ми мусили звернутися за допомогою, вдалося вирішити питання. І це у той час, коли за логікою речей, на зустріч інвесторам мала б піти місцева влада. На жаль, такі історії непоодинокі. І це ще один доказ, що з одного боку ми цифровізуємо й спрощуємо, а з іншого - місцеві «монополії на дозволи» здатні зупинити будь-який проєкт.Саме тому я завжди наголошую: поки ми не зламаємо цю систему, доброчесний інвестор почуватиметься тут так само беззахисно, як і наш український бізнес.Але поруч із викликами є й сильні сторони.Наприклад, 90% будматеріалів ми можемо виробляти самі. Та матеріали — це лише половина. Друга половина — люди. Відновлення це не тільки цегла і бетон. Це відновлення справедливості, правил, довіри.Європа обговорює 200 млрд євро із заморожених російських активів для України. І питання лише одне: чи створимо ми такі правила, щоб ці гроші працювали на розвиток, а не застрягли в болоті старих схем.Якщо говорити про перспективу, то найбільший потенціал у найближчі роки матимуть три сектори:1️⃣ послуги та агропереробка;2️⃣ транспорт і логістика;3️⃣ будівництво та нерухомість.Один інвестор якось сказав мені: «Бізнес не боїться ризиків. Бізнес боїться хаосу». І саме хаос ми маємо прибрати.LVIV INVEST FORUM підтвердив: інвесторів не переконують красиві слова. Їх утримують чесні правила. Якщо ми хочемо, щоб після війни Україна відродилася швидше, ніж будь-хто очікує, то наводити лад потрібно вже зараз.